ЯК ПРОТИДІЯТИ ТЕРМІНОЛОГІЧНІЙ ЗБРОЇ
ОДНОГО РАЗУ ЦЗИ-ЛУ ЗАПИТАВ КОНФУЦІЯ: "УЧИТЕЛЮ, З ЧОГО ПОЧАТИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВИ?" Учитель відповів: "З виправлення імен". "До чого тут імена?" – здивувався учень. Конфуцій сказав: "Якщо імена неправильні, то слова не мають під собою основи. Якщо ж слова не мають під собою основи, то справи не можуть здійснюватися".
У давнину добре знали, що силу мають тільки істинні значення слів. Спотворення їх сенсу веде спочатку до деформації мислення, а потім – до спотворення реальності, непорозумінь, ворожнечі, занепаду. Була створена ціла наука – етимологія (від "етимон" – істина), що досліджує істинні значення слів.
В інформаційній війні проти України московська пропаганда інтенсивно використовує образливий ярлик "фашисти". Як самозахист українці такокж почали називати "фашистами" промосковських українофобів. Така шаблонна відповідь за принципом "сам дурень" тільки підливає бензин у вогонь взаємної ненависті й веде до ескалації протистояння. Саме така симетрична реакція й потрібна підпалювачам війни. А що, якби вдалося ліквідувати виплеканий спецпропагандою ярлик? Тоді швидко випарувався б оснований на ньому образ ворога і градус протистояння пішов би униз. Але ж слово не можна просто так узяти й викреслити зі словників. То що робити? Дослухатися до Конфуція і повернути слову його істинний сенс. Після "виправлення імені" цей ярлик ненависті втратить свій руйнівний заряд.
ІТАЛІЙСЬКЕ СЛОВО "ФАШИЗМ" ПОХОДИТЬ ВІД "ФАШИНА", ЩО ОЗНАЧАЄ "В'ЯЗАНКА", "СНІП". "Фашина" ж походить від латинського fascia (перев'язь) або fascis (зв'язка, пучок). Всі індоєвропейські (індоарійські) слова мають давньоукраїнське походження, бо Україна є прабатьківщиною індоєвропейців. Знаючи це, легко здогадатися, що латинське слово "фасція" (вязкія) – це спотворене українське "в'язанка". Символом італійського фашизму був жмут перев'язаних прутів як метафора державної і національної єдності. "Один за всіх – і всі за одного" – цілком фашистське гасло.
На початку 1920-х фашизм сприймали як суто італійський націоналізм. Проте згодом це слово стало синонімом активного, творчого, романтичного націоналізму взагалі. Так, Дмитро Донцов "фашизм" перекладав українською як "чинний націоналізм", тобто націоналізм дійовий, енергійний. Інший український інтелектуал, ідеолог ОУН Євген Онацький писав: "Фашизм виніс на світло сучасної політичної дійсності чинник ідеалістичний. Фашизм – це сама активність, це – молодь, озброєна вірою й ідеєю, певна себе та своєї перемоги над ворогом безідейним, матеріалістичним і егоїстичним. У фашизмі головне – це люди, їхня здатність, моральні прикмети, патріотизм і відданість ідеї. І ми мусимо витворити в душі своїй нову людину – завжди активну, завжди молоду, завжди свідому своїх прав і обов'язків" ("Фашизм і ми", – журнал "Розбудова нації", 1929 рік). То кому вірити – українським інтелектуалам, які були свідками тих подій, чи сталінській і російській пропаганді?
У першій половині XX століття термін "фашизм" виглядав цілком респектабельно. Демонізація цього слова відбулася після Другої світової війни, коли переможцям стало вигідно всі свої гріхи списати на переможених. Фашистами почали обзивати гітлерівців, хоча ні вони самі, ні інші не називали німецьких націонал-соціалістів цим італійським словом. А все тому, що на тлі "інфернального фашизму" кривавий сталінізм виглядав "білим і пухнастим". І це при тому, що італійський фашизм був незрівнянно людяніший за радянський комунізм. Наприклад, із 1927-го по 1943 роки в Італії до смертної кари засудили 10 чоловік, із них стратили дев'ятьох. За цей час в СРСР комуністична влада тільки Голодомором знищила близько 10 мільйонів українців.
На початку XXI століття російська пропаганда остаточно перетворила слово "фашист" на універсальну лайку, що не мала нічого спільного з початковим його значенням. Цим словом могли обізвати будь-якого "поганого хлопця", наприклад, за прихильність до музики Ваґнера чи гурту Rammstein, стиль одягу, прагнення до порядку або накачування м'язів, "не п'ють, не палять – фашисти якісь".
"ВИПРАВЛЯТИ ІМЕНА" ПОЧАВ РЕЖИМ ЯНУКОВИЧА. За його правління фашистами почали називати національно свідомих українців, а визначальними ознаками фашизму стали українська мова, вишиванка і патріотизм. Відбулась часткова модернізація терміну: тепер "фашист" означало не тільки "погана людина", а й "свідомий українець".
Наступний крок зроблено у травні 2013 року, коли за підтримки державної влади в різних містах були організовані антифашистські мітинги. В ролі антифашистів виступали російськомовні українофоби: прихильники відновлення СРСР, комуністи, сталіністи, регіонали.
Остаточне перевертання відбулося 18 травня торік, коли в Києві антифашисти побили журналістку "5-го каналу", причому за мовчазної підтримки такої ж антифашистської міліції. Мільйони людей в Україні та за її межами раптом побачили: антифашисти – це особи, які нагадують дрібних бандитів, гопників. Бритоголові, у спортивних костюмах. Розтиражована ЗМІ картинка рвала на шматки виплеканий комуністичною пропагандою стереотип про "озвірілих фашистів" та "інтелігентних антифашистів".
Журналісти тут же нагадали, що в часи Сталіна начальство концтаборів і кримінальні злочинці називали фашистами політичних в'язнів, бійців УПА, націоналістів, тобто тих же свідомих українців. Тож народ почав цікавитися значенням цього слова і несподівано для себе з'ясував, що фашисти – це активні, романтичні націоналісти.
Розуміння цього факту відкриває простий метод протидії психологічній агресії. Говорячи "ти – фашист", агресор прагне тебе опустити, сподіваючись, що ти нервуватимеш і щось мимритимеш виправдовуючись, а він витиратиме об тебе ноги. Ситуація перевернеться, якщо ти скажеш: "Так, я романтичний націоналіст – і горджуся цим!" Це своєрідне "психологічне айкідо", коли сила противника використовується проти нього.
"Фашисти" – це не просто образливе слово, а й термінологічна зброя. Її призначення не тільки в тому, щоб принизити українців, а й у тому, щоб заблокувати національний розвиток.
НАЦІОНАЛІЗМ – ЦЕ ІДЕОЛОГІЯ І НАПРЯМОК ПОЛІТИКИ, ОСНОВАНИЙ НА ПЕРЕКОНАННІ, ЩО НАЦІЇ Є ПРИРОДНИМИ КЛІТИНАМИ ЛЮДСТВА. Тобто система "людство планети Земля" може існувати й розвиватися тільки за умови структурування на підсистеми – "нації". Руйнування цієї природної структури веде до руйнування людства. Відповідно, націоналізм згуртовує людей і перетворює їх на націю. Причому гуртує їх такими, як вони є, без претензій на зміну способу життя.
Фашизм – це націоналізм, що ставить питання про еволюційне перетворення людини, вдосконалення її способу життя й підняття нації на якісно вищий рівень розвитку. Для всіх різновидів фашизму притаманні боротьба за здоровий спосіб життя, розвиток фізкультури і спорту, екологічна спрямованість, заохочення до дітонародження й плекання підростаючого покоління. Порівняно з базовим націоналізмом, фашизм має потужніший духовний компонент, а тому володіє вищою суспільною енергетикою – через це сучасники його й називали "чинним націоналізмом" та "ідеалістичним націоналізмом".
Тож якщо теперішній українець сприймає італійське слово "фашизм" як щось ганебне або використовує його для образи інших людей, то він блокує розвиток свого народу від етнографічного до державотворчого націоналізму. В цьому головна загроза використання нами слова "фашизм" як принизливого ярлика: тоді воно не має змістовної основи, а тому справи українського державотворення не можуть здійснюватися. Так, італійський фашизм – це вже вчорашній день, але якщо ми його зневажимо, то закриємо собі шлях у день завтрашній.
Для позначення українського активного націоналізму ми не зобов'язані використовувати іноземне слово, адже в нас є кращий термін – "солідаризм". Він має два давні корені: "со" – спільний (соратник, сотворець), "літ-лід" (цілісний, литий, твердий, єдиний, гелленське lithos – камінь). Звідси лат. solidus – твердий, міцний, істинний, повний, цілісний. Ідеальною метою солідаризму є перетворення нації на гармонійний соціальний організм.
Головним недоліком італійського фашизму була надмірна зосередженість на постаті вождя, про що писали ідеологи ОУН Олександр Мицюк і Микола Сціборський. Солідаризм передбачає поєднання мережевих та ієрархічних структур, де кожен учасник – потенційний лідер у відповідній ситуації або у сфері своєї компетентності. Тому "солідаризм" розшифровуємо як сотворчість лідерів: со-лідерство. Коли лідери діють згуртовано, то вони структурують народний організм і перетворюють аморфний етнос на організовану націю
5 
1
Коментарі
1