Сталися дві екологічні катастрофи: перша – коли побудували Каховську гідроелектростанцію, друга – коли її знищили

Існує загроза втрати певних видів ссавців, – каже еколог Петро Тєстов

Яких змін зазнала екологія з переростанням гібридної війни у повномасштабну? Чим екологічна ситуація 2023-го відрізняється від ситуації 2021 року?

– По-перше, через прямі наслідки російської агресії є багато проблем у регіонах у зоні бойових дій або тих, що їх було окуповано. Це й заміновані території, і згорілі ліси, й забруднені річки, і знищені заповідні території. По-друге, внаслідок того, що було обмежено доступ до певних джерел інформації, деякі аграрії та лісівники маніпулюють, що для компенсування втрачених територій треба використовувати більше природних ресурсів. Відповідно наслідком агресії є збільшення використання цих ресурсів у тилових регіонах: розорювання земель, що не підлягають цьому, активніший видобуток корисних копалин. Тому наслідки війни є негативними як на прифронтових і окупованих територіях, так, на жаль, і в тилу.

 

Кожен день повномасштабної війни завдає Україні екологічних збитків на суму 4 мільярди гривень, заявив глава Міндовкілля Руслан Стрілець. Які природні ресурси потерпають найбільше?

– Важко сказати, що страждає більше, а що менше. Звідки береться цифра 4 мільярди гривень? Є конкретні методики обрахунку шкоди, заподіяної довкіллю. Умовно кажучи, якщо зрубано одне дерево – за це нараховують певну суму. Якщо пошкоджено квадратний метр ґрунту – так само. За викиди в атмосферу без офіційних дозволів – теж певна сума. Не можна всі наслідки прив'язати до гривні. Якщо зняли верхній шар ґрунту чи зрубали ліс, то хоч би скільки грошей давай, відновити первісний стан буде неможливо. Матеріальні втрати можна відшкодувати, зруйноване місто – відновити. Екологічні ж втрати оцінювати лише у грошах некоректно. Таку оцінку проводять, для того щоб потім отримати компенсацію від Російської Федерації. Тому не можна чітко відповісти, які ресурси постраждали найбільше, – є свої нюанси для кожної екосистеми. Загалом же в Україні від воєнних дій найбільше постраждали степові масиви, бо саме там нині відбуваються інтенсивні зіткнення по лінії фронту. Від цього потерпають власне степи, степові річки, балки, лісосмуги та байрачні ліси, і звісно, тварини степової зони, що опинилися на лінії бойових дій, – їх і так було мало, тепер їм стало ще гірше.

Еколог Дмитро Новицький назвав підрив росіянами Каховської гідроелектростанції одним із наймасштабніших екологічних і гуманітарних злочинів у новітній історії. За його словами, сума збитків довкіллю становить 55 мільярдів гривень. Які наслідки має цей теракт для України, для її природи в короткостроковій та тривалій перспективі?

– Значна частина території, що постраждала від знищення Каховської ГЕС, є тимчасово окупованою. А щоб оцінити реальні збитки, треба виїжджати на місце й там рахувати. Я був би обережний і не озвучував би жодних цифр, доки цієї території не звільнять. Щодо екологічних і соціальних наслідків – вони проблемні, але більш значними вони є для місцевих жителів. Люди, які живуть униз за течією Дніпра, постраждали через затоплення. У людей, що живуть угору за течією, тепер є проблеми з водопостачанням. Щодо втрат, яких зазнала природа, – знов-таки треба окремо розглядати природу вище й нижче ГЕС. Території, розташовані нижче, не затоплювалися з моменту будівництва самої електростанції – тобто з 1960-х, а деякі взагалі ніколи не затоплювалися. Відповідно ті види тварин і рослин, що існували на прилеглих територіях, більше не можуть жити в тих умовах.

Колеги вирахували, що існує загроза втрати певних видів ссавців. У зоні затоплення 70 відсотків світової популяції мишівки Нордмана (Sicista loriger), до 50 відсотків популяції сліпака піщаного (Spalax arenarius), до 50 відсотків популяції ємуранчика Фальц-Фейна (Stylodipus telum falzfeini), певних видів мурах. Враховуючи, що ємуранчик Фальц-Фейна – ендемік, тобто мешкає лише в Україні, це буде втрата світової популяції виду. Значними є екологічні наслідки для Геродотової Гілеї (південна частина заплави Дніпра. – Країна). На окупованій частині Кінбурнської коси є урочище Волижин ліс – єдине місце, де лишилися прадавні величезні дуби. Цю територію Чорноморського заповідника окуповано, ніхто достеменно не знає, що там тепер. Але, за прогнозами колег – фахівців Херсонського державного університету, ми можемо втратити той історичний дубовий масив, який не витримає такого інтенсивного затоплення в літній період. Екосистема водосховища була штучна. Але вона вже сформувалася, певні види тварин і рослин адаптувалися за час існування Каховської ГЕС. Внаслідок її знищення найбільші ризики – для водоплавних птахів. У Національному природному парку Великий Луг серед водосховища були острови Великі Кучугури, пташиний рай. Тепер це територія, куди з суходолу можуть потрапити хижаки, лисиці та єнотоподібні собаки. Великі втрати і щодо видів риб, які звикли до води у водосховищі і яким не підходить проточна вода, що з'явилась у Дніпрі після підриву. Нещодавно колеги повернулися з експедиції. За їхніми словами, верхня частина вищої греблі має вигляд пустелі, але потроху заростає різними видами рослин. Є надія, що екосистема відновиться через певний час. А от для людей знищення водосховища – це величезна катастрофа і трагедія, наслідки якої можуть бути непередбачувані.

Державна екологічна служба засвідчує падіння рівня солоності Чорного моря поблизу Одеси через підрив дамби Каховської ГЕС. Яку загрозу це несе для півдня України, як позначиться на тваринному та рослинному світі?

– Деякі представники флори і фауни не зможуть жити у прісній воді. Це також великі втрати, але оскільки ця ситуація тимчасова, то через певний період усе має відновитися. Ці зміни не настільки критичні, як ті, що відбулися поблизу місця безпосереднього підриву греблі. Ситуація негативна, проте за деякий час рівень солоності відновиться, тому тривалих наслідків нинішнє падіння солоності не матиме.

Тобто підрив Каховської ГЕС не має наслідків глобального характеру, не несе зміни клімату, про які вже починають говорити західні екоактивісти?

– Глобальних наслідків – ні, не має. Про зміни клімату і глобальне потепління багато хто говорить, але достовірно оцінити всі наслідки неможливо. По-перше, не було прикладів величезних катастроф із водосховищем такого об'єму. По-друге, потрібен час, щоб дослідити всі наслідки. У нас є фахівці, які все життя вивчали в Херсонській області певні види тварин або рослин. Вони приблизно прикидають, які можуть бути наслідки. Але точно їх описати можна, умовно кажучи, за рік. Треба буде відвідати територію, подивитися, скільки там тварин, птахів. Поширюється багато страшилок. Нині можна побачити, що вже почалося відновлення рослинності в ложі водосховища. Важливо робити акцент, бо часто кажуть, що незалежно від того, якими є екологічні наслідки, це злочин Російської Федерації та великі втрати для людей, і те, що ці наслідки можуть виявитися меншими, ніж прогнозувалося, аж ніяк не має применшувати жахливість цього теракту, що його можна порівняти з ядерною катастрофою.

"Підрив росіянами Каховської ГЕС – спланований терористичний акт. Він повністю підпадає під визначення екоциду. Важливо, щоб цей термін отримав чітке визначення в Римському статуті", – каже Руслан Стрілець. Як вважаєте, чи допоможе це в майбутньому змусити Росію компенсувати ті екологічні збитки, яких вона завдала нам? Чи існує взагалі механізм покарання за екологічні злочини?

– У разі перемоги України кошти на відшкодування збитків із Росії неодмінно стягнуть. Як це буде – чи через Римський статут, чи через спеціальний окремий трибунал, чи через прямі угоди в рамках договору про капітуляцію, – то вже деталі. Але збитки точно буде компенсовано. Для цього треба серйозно працювати – узгоджувати наші методики з міжнародними, бо збитки все одно рахуватиме якась міжнародна комісія. Нині слід фіксувати всі факти, щоб оприлюднити їх після перемоги. Важко сказати, який юридичний механізм кращий, бо невідомо, як саме буде оформлено перемогу. Якщо судитиме трибунал, діятимуть одні механізми, якщо буде двостороння угода про капітуляцію – інші. Дії Росії однозначно є екоцидом, щодо цього не може бути жодних дискусій.

Для відновлення природи після катастрофи на Каховській гідроелектростанції треба зробити заповідними ті землі Херсонщини, де наявні популяції тих рідкісних видів, що й на затоплених територіях, писали ви у фейсбуку. Наскільки реальним є такий сценарій в умовах війни?

– Цей сценарій цілком реальний і потрібний. Наводжу приклад: постраждала популяція згадуваного ємуранчика. Усі уявляють відновлення так: хтось приїздить, на камеру випускає двох ємуранчиків і каже: "Живіть, розмножуйтеся, відновлюйте популяцію". Насправді ж, для того щоб ємуранчики повернулися туди, де вони жили до затоплення, треба їх звідкись узяти. Вони живуть на невеликих площах, що перебувають під загрозою через воєнні дії. Невідомо, коли прийде перемога й відбудеться російська капітуляція. Можливо, це буде максимально швидко й одразу ж розпочнеться післявоєнне відновлення. Внаслідок цього те місце, де живуть ємуранчики, що не постраждали через підрив Каховської ГЕС, може бути розоране або на ньому побудують якийсь завод чи трубопровід. Те саме стосується тимчасово окупованих територій. Якщо не відкладати, а зробити ці території заповідними, ми збережемо популяцію. Це умова, яку цілком реально виконати тепер. Військові адміністрації мають усі повноваження, документи готові – потрібні лише кілька підписів і політична воля.

Які основні проблеми з екологією на захоплених територіях? На що найперше треба буде звернути увагу після їхньої деокупації?

– Найперша проблема – на деякий час росіяни окупували Чернігівську та Сумську області й Чорнобильську зону. В Чорнобильському заповіднику після відступу окупантів було знищено все майно – не лише протипожежну техніку, автомобілі, а й навіть із комп'ютерів повиймали вінчестери. Аналогічно знищили всі системи виявлення пожеж, замінували ліси. Довелося з нуля відновлювати роботу, що її проводили багато років. Нам, українцям, явно допомогли якісь вищі сили, бо ця весна була найбільш повноводна за останні роки, велика кількість води врятувала нас від весняних пожеж. На Київщині, Житомирщині, Чернігівщині, Сумщині навесні постійно горять соснові ліси, а в умовах замінованості та відсутності техніки в лісівників були величезні ризики вигоряння лісових масивів. Велике щастя, що ми змогли цього уникнути. Друга проблема – готуючи свою лінію оборони, загарбники перекопали десятки курганів. Заповідні території, об'єкти охорони, на яких роками не вели господарської діяльності, фактично знищили. У степовій зоні України й так було мало збережено через розораність земель, заповідні ж залишки знищують своїми укріпленнями ворожі війська. Піщані коси по берегах Азовського моря – Бердянська, Білосарайська – теж були заповідними об'єктами з обмеженим доступом, місцями гніздування птахів, там зберігалися рідкісні види біорізноманіття. Тепер там десь полігон, десь військова база, десь просто терористи стоять табором. Є великий ризик щодо Асканії-Нова – незрозуміло, що з нею буде. Торік завдяки тому, що її адміністрація продовжувала роботу в окупації, змогли забезпечити заготівлю кормів. Сумнівно, що цьогоріч дбатимуть про заповідник.

У мережі тривають дискусії щодо відновлення Каховського водосховища. Прихильники відновлення зазначають, що на його місці утвориться пустеля, а це призведе до перебоїв із забезпеченням водою низки населених пунктів. Чи доречне відновлення?

– Як представник природоохоронної організації я однозначно є противником відновлення ГЕС. Хтось влучно сказав, що сталися дві екологічні катастрофи: перша – коли побудували Каховську гідроелектростанцію, друга – коли її знищили. Радянська влада і російські окупанти двічі пройшлися екоцидом по нашому півдню. Щодо пустелі – це маніпуляція. Згадуване Оскільське водосховище за рік почало заростати різними видами рослин. Наші фахівці планують там дослідження найближчим часом. Пустелі на місці водосховища точно не буде. Інший приклад – у Чорнобильській зоні чотири роки тому було спущено ставок-охолоджувач. Тепер його не впізнати – десь ліс, десь лугові ділянки. Усе відновилося. З екологічної точки зору відновлювати електростанцію однозначно не варто. Щодо фінансового боку – можна знайти альтернативні способи ведення економічної діяльності. Його існування призводило до неефективних витрат води, тому краще шукати ощадливіші способи використання природних ресурсів. Екосистеми, прив'язані до водосховища, вже зникли й не відновляться.

Знищення ГЕС, атаки на об'єкти енергетичної інфраструктури призвели до суттєвих обмежень в енергетиці. Вартість електроенергії зростає через те, що її виробляють теплові станції й теплоелектроцентралі. Чи може ця ситуація стати шансом для розвитку зеленої енергетики?

– Представники екологічних організацій нині пропагують принцип енергетичної децентралізації. Зелену енергетику в Україні від початку було побудовано неправильно – не з метою забезпечувати енергією споживачів на місцях, а з метою заробітків на зеленому тарифі, який у нас тривалий час був найвищим у Європі. Через це об'єкти альтернативної енергетики будували там, де можна було отримати найбільше електроенергії незалежно від наявності споживачів на місцях. Коли ставлять на дахах сонячні панелі – це не завдає жодної шкоди довкіллю, а люди забезпечують свою домівку енергією. Коли ж планують будувати вітрову електростанцію на полонині Боржава, де живе купа червоно­книжних видів, де проходять міграційні шляхи тварин і птахів, то там зелена енергетика лише зашкодила б довкіллю.

Під час минулої розмови ми говорили, що однією з найбільших екологічних проблем є неконтрольоване вирубування лісу й експорт деревини. Чи змінилася ця ситуація? В який бік? Чи є протистояння з боку державних інституцій?

– Відбулася реформа, створено державне підприємство "Ліси України" замість сотень маленьких лісгоспів. З іншого боку, проблема загострилася – закрито доступ до карт лісів Закарпаття та Львівщини. Незрозуміло, яку військову цінність це має, бо на гугл-картах видно, де ліс. Для активістів це великі труднощі, бо не можна приїхати на місце й перевірити, чи є вирубування легальним. Друга проблема – доступ у ліси обмежено навіть у місцевостях, далеких від лінії фронту. У прифронтових областях ситуація ще гірша – росіяни вирубують ліси на окупованих територіях. Лінія фронту проходить по річках Дніпру, Сіверському Донцю та Осколу, на піщаних терасах яких ростуть соснові ліси. Ті з них, що не згоріли внаслідок бойових дій, догорять за кілька років, бо вони жахливо заміновані й ніхто не зможе гасити пожежі.

Як Україна відновлюватиме природні ресурси після завершення війни? Чи є вже плани такого відновлення?

– Існує багато планів, є навіть державна програма з відновлення довкілля. Однозначно буде допомога від міжнародних донорів, пропонують багато різних проєктів. Але, щоб відбулася перемога на фронті, найперше потрібна підписана капітуляція Росії. Тоді в ці ініціативи з відновлення буде вкладено велику кількість грошей. Місяць тому росіяни підпалили ліс на Сумщині та Чернігівщині. Лісівники виїжджають гасити пожежу – їх починають розстрілювати. Так російські диверсанти вбили шістьох наших лісівників. Проводити заходи з відновлення природи у прифронтових областях важко. Тому найперше має бути військова перемога, а тоді вже все інше. Що ж до повоєнного відновлення – Україна стала кандидатом у члени Європейського Союзу, тому мусить імплементувати західне природоохоронне законодавство. У процесі євроінтеграції щодо українського довкілля застосують найкращі європейські практики.

×