Ворожка казала мамі, що я вийду заміж пізно і за іноземця. А по життю матиму справу з металом. Коли пішла працювати на радіозавод, думали, от він – метал. Про штангу тоді не було мови.
Тренер із шашок навчив терпеливості. Якщо щось не виходить – треба сісти й подумати. Через це в мене ніколи не було писків, криків та істерик.
Не знаю, куди в людей поділися доброта і довіра. У дитинстві з другого класу мала ключ від дверей. Сама могла когось у квартиру запросити. Піти до сусідів поїсти. Велосипед був один на всіх у дворі – по черзі каталися. Сусід, який мав "Москвича", дозволяв дітям у ньому посидіти. Тепер – усі окремо. Бабці сидять на лавці й кайфують, доки у дворі мертва тиша. Тільки діти з'явилися, зразу: "Ой-йо-йой. Що ж вони так кричать?". Та бо то – діти!
Останній раз зривалася на крик у потязі, коли вихованці хотіли шматок кексу біля смітника лишити. Був час, коли грошей на хліб не мала, а вдома – тільки макарони і туалетний папір – бо ними давали зарплату.
Куплю дитині 2 метри резинки, намалюю "класики" і вчитиму, як грати. Сучасні технології роблять людей лінивими.
Чоловік, був час, живіт набрав, я йому легенько сказала: так не добре. Почав займатися спортом. Є пари, де один підтягнутий, а інший – "2 на 2, де будемо робити талію?" Хтось каже: вони щасливі. Але потім те щастя, переважно, кудись дівається. Сплять на різних ліжках і жаліються, що секс раз у невідомо скільки часу.
Ніколи не зацікавилася б чоловіком, який виходить у місто у спортивних штанях і сандалях.
Хлопці траплялися фізично сильні, але духу не вистачало. Хотіли, щоб я їх направляла. А мені такого не треба. У Мохаммеда є чоловічий стержень.
у коханні важливо взаєморозуміння і свобода. У шлюбі головне – не втратити себе.
Життя з чоловіком мене змінило. Відростила волосся. Стриманіша стала і полюбила кухню.
Чоловік тоді в сім'ї хоче керувати, коли в нього немає на роботі хоч маленького відділу, де він – начальник.
Мамою себе бачу – але чомусь із дітьми дорослими. Отакими, як Настя. Хочу відкрити будинок сімейного типу – щоб кількох малих зробити щасливими. Народити? Якщо у грудях тьохне – тоді так.
Дитині не треба вказувати – треба виховувати себе і показувати приклад. Настенька, яку під опіку взяли, постійно жуйки жувала – бо так була навчена. Питаю: хіба в нас у сім'ї хтось жує? Перестала.
Хороший спортсмен рідко стає тренером. Це – різні покликання.
Щоб учень тренеру довірився, треба, щоб і тренер був відкритий.
Знайомий 38-річний чоловік каже: "У мене машина, хата, сім'я – я щасливий". А як же самореалізація, а здоров'я, а за кордоном – був, Париж бачив?
Щастя – це секунда, яка запам'ятовується.
Треба навчитися отримувати задоволення від простого.
У людях не люблю невміння шукати компроміс.
Якби мала батька, то може б і штанги не було. Може був би фінансовий достаток, не треба було б майстром спорту стати, щоб в університет вступити.
Налаштована померти у 120 років. До того часу матиму чим зайнятися.
Десь прочитала: якщо жінка доглянута, то в неї класний чоловік. По-моєму, жінка доглянута, коли в неї є мізки.
У школі хотіла бути хлопцем. Щоб могти врізати тим, хто дівчат ображає.
Останній раз сукню вдягала на фотосесію торік. До того – не пам'ятаю коли.
Найкращий подарунок, що мені робили, – ванна з пелюстками троянд.
Коли поганий настрій – п'ю чай.
1 
1
Коментарі