Перше, що пам'ятаю з дитинства, – лікар садить мене на дитячі ваги. Не знаю, скільки мені тоді було років чи місяців, я був голий і дуже не подобалося, що на мене всі дивляться. У дитинстві я не плакав, своє незадоволення проявляв через сопіння.
Мав вроджену проблему з ногою – вивих стегна. Ходив у залізних стременах до півтора року. Лікарі казали, що мені не можна займатися спортом. Та в 6 років я пішов на футбол. Торік зіграв кілька матчів у Болгарії – за команду з Добрига у місцевому чемпіонаті області.
Пам'ятаю, як батько сказав: зараз зготую шашлик, бо про м'ясо доведеться на кілька років забути. Був період, коли їли тільки макарони. Я мріяв про гру мотокрос. Вона коштувала 12 рублів, але її так і не купили. Але перевага дитинства в тому, що дуже мало треба для щастя: дали м'яч – радість, кульку повітряну – задоволений.
Перші гроші заробив у 13 років – у бабусі пас корів на фермі. Були такі ціни, що заробив три мільйони купонів і купив джинсовий піджак. Через рік із нього виріс.
Довгий час був сором'язливим: виходив до дошки – починав запинатися, заїкатися. Зміни відбулися на першому курсі університету, коли поїхав у дитячий табір працювати вожатим. Уперше заговорив у мікрофон і мені сподобалося.
Хороший педагог той, хто навчив дітей мислити, бо тільки так виростає особистість.
Перші роки не міг двійки ставити. Потім зрозумів, що це – виховний момент, без якого не обійтися: не будеш ставити – не вчитимуть. Дитиною часто керує страх покарання.
У 25 років переймався кар'єрою, скорішим одруженням, успішною роботою. Змінив погляди, коли попрацював при посольстві США. Вночі готувався до семінару й заснув у лінзах. Уранці сильно пекли очі, не міг дивитися на світло. Мене поклали в лікарню, на п'ять днів я осліп. У палаті лежали ще двоє хлопців: одному під час ремонту потрапило щось в око й він втратив його, а другий отримав поранення від "болгарки" й теж осліп. Моя втрата зору на п'ять діб була ніщо в порівнянні з тим, що ці хлопці ніколи не бачитимуть. І такі проблеми, як немає роботи, десь осоромився, з кимось посварився, – ніщо в порівнянні з тим, що в когось немає очей, рук або ніг.
Коли вийшов із лікарні, перше, що почув на роботі – докори, чому це я захворів. Я образився, зібрав речі й поїхав додому, хоч і мав чудовий контракт на кілька місяців: заробляв 1000 доларів, мені винаймали житло й оплачували телефонні розмови. Американці були в шоці, бо це був перший випадок у їхній 17-річній практиці: як можна такі гроші проміняти на провінцію.
Розумні люди не дають порад, коли їх не просять.
Не дуже приємно дивитися, як двоє хлопці тримаються за руки. Але в таких випадках думаю: нічого, нам більше жінок дістанеться.
Є збочені форми самовираження. Наприклад, коли людина приходить до театру в шортах.
Самотність – це можливість подумати. Мій ліміт самотності – півдня, потім потребую спілкування.
Мені доводили, що Черкаси – це болото, й зібрати більше 40 осіб на творчий вечір – фантастика. Я збирав до 300.
У Болгарії навчався на курсах МBA у філіалі Кардіффського університету. Це не зовсім моє, але дало досвід. Переконався, що зможу вижити в будь-якій країні і в будь-якому суспільстві. Навчився смачно готувати, прати, голити голову.
У Туреччині працював екскурсоводом, guest relation (співробітник готелю, який працює з гостями – відповідає на запитання, реагує на прохання, вирішує проблеми, залагоджує конфлікти. – "Країна"), консультантом в ювелірному магазині. Повернувся після 9 травня 2014 року, коли побачив багато російських туристів із георгіївськими стрічками. Відчув, що живу паралельним життям зі своєю країною.
Зміни – це завжди добре.
У природі все для чогось потрібне, поети – також.
Слово "турбує" сподіваюся викинути зі свого лексикону або вживати тільки стосовно здоров'я.
Першу серйозну роботу мав на першому курсі – на підприємстві, що виготовляло "Сімейне морозиво". Воно рідке, значно смачніше, ніж заморожене. Їв його літрами, тому ще 10 років потому не купував морозива взагалі. Вперше після того покуштував у Дрездені. Коштувало 6 євро.
Не вважаю себе нарцисом. Самозакохані чоловіки дивляться у дзеркало постійно, я – максимум двічі на день.
Кохання – це запаморочення. Зникають гальма, робиш дурні вчинки: колись приїхав до дівчини в Кривий Ріг, прийшов до неї на роботу в білому костюмі, з квітами.
Моя проблема в тому, що ідеалізую жінку, а потім спадає рожева завіса й помічаю недоліки, з якими важко миритися. Мої найдовші стосунки тривали два роки. Хотів одружитися, але не зміг прийняти її зацикленість на грошах.
Зараз маю платонічне кохання із заміжньою жінкою. У неї консервативні погляди на життя – один чоловік, один шлюб.
Не міг би вибачити зраду. Це все одно, що дати другу кулю людині, яка стріляла в мене й промахнулася.
Боюся жінок, схожих на чоловіків, і чоловіків – схожих на жінок.
Можу змиритися з тим, що жінка погано готує. Але не терпітиму, якщо вона курить, матюкається, не має смаку в одязі чи п'є не в міру.
Щастя – це гармонія із самим собою.
Водій викинув із вікна недопалок, він упав мені прямо під ноги. Я підібрав і кинув назад у вікно зі словами: "Ви загубили".
Мудрість – це здатність визнавати свої помилки.
Те, що маєш зробити в житті, обов'язково зробиш. Не треба думати, що чогось не встигнеш: намалювати ще кілька картин, видати ще одну книжку, посадити дерево. Може, більше й не треба?
3 
1
Коментарі