"Пацаны, я прошу, отойдите! Дальше, за поребрик", – тицяючи автоматом, "попросив" журналістів чоловік у військовій формі й чорній масці на обличчі. Ті 12 квітня знімали, як сепаратисти захоплювали райвідділ міліції у Краматорську на Донеччині. Відеозапис виклали в інтернет. Відтоді озброєні чоловіки в камуфляжі зайняли райвідділи у понад 10 містах Донецької та Луганської областей.
"Штурм в Краматорске. Вооруженные люди без опознавательных знаков используют исконно питерское слово "поребрик". Так не говорят не только в Донецке, но даже в Москве. Вопросы о принадлежности борцов за украинский федерализм есть?" – написав на своїй сторінці у Facebook російський опозиційний політик Борис Нємцов.
"Да, так и есть, на 40-й секунде слово – "поребрик". Все ясно. Я же сам питерский. Чего уж тут", – додав у twitter'і російський бізнесмен Альфред Кох
Поребрик – облямівка краю тротуару, що відділяє проїжджу частину від пішохідної.
– Поребриком називають, бо камінь ставлять на ребро, – пояснює львівський підприємець Володимир Стасюк, 38 років. Він є власником фірми, що виготовляє бруківку та бордюри. – Тобто бордюром може бути будь-як покладений камінь, а поребрик – це той, що стоїть на ребрі, і робить ніби сходинку. Метр поребрика зараз коштує 15 гривень. Але їх невигідно виробляти – треба дуже багато бетону.
Слово "поребрик", окрім фахівців, в Україні не вживають. Кажуть "бордюр" – від французького bord – "край". Так само й у Росії, за винятком Санкт-Петербурга. Через це припускають, що краматорський райвідділ міліції штурмували російські спецназівці, серед яких є петербуржці.
Поребрик-сіті – так називають своє місто жителі Санкт-Петербурга. Вони впевнені, що вживання цього слова характерне винятково для їхнього міста й околиць. Між ними та москвичами триває протистояння: як правильно казати – бордюр чи поребрик?
На групу "Поребрик vs Бордюр" в соціальній мережі "Вконтакте" підписалися близько 2 тис. осіб. Тут обговорюють різницю між двома містами. "Поребрик существует и называется и в Москве тоже. Поребрик – узкая каменная деталь, отделяющая тротуар от мостовой. А в Питере поребриком называется весь тротуар вообще. Поэтому в Питере можно ехать по поребрику, а в Москве – только наехать на поребрик", – пояснює москвичка Валерія Сіменіхіна, 30 років.
"Поребрик из бордюрного камня" – називається збірка гумористичних оповідань пітерської письменниці Ольги Лукас. Книжка містить історії про те, як по-різному жителі двох найбільших російських міст поводяться в подібних обставинах. "Между героями пролегает граница шириной в бордюр и длиною в поребрик", – іронізує авторка. Житель Санкт-Петербурга пояснює москвичу значення слова "поребрик":
– Это граница – откуда можно увидеть разное: разные культуры, разные языки, разные жизни. А еще это самое лучшее место на улице – где всегда было так интересно пройти в детстве. Пройти там, где не ходит никто. Пройти Между. Пройтись Сверху. По самой грани. И еще на нашем поребрике можно, не страшась автомобилей, просто посидеть и поговорить – со старыми друзьями и новыми знакомыми. Что еще? Еще здесь можно даже построить свой дом. А почему бы и нет? Дом на поребрике – дом на перепутье, дом, где всегда рады гостям. И каждый заходящий сюда на какое-то время становится питерцем. Ведь поребрик есть только в Питере.
"Про бордюр и поребрик" – цю пісню співає росіянин Валерій Сюткін:
Ведь у твоей Москвы
И его Невы
Стало общее что-то, наверное, вы.
Ты светла, он хмур,
В споре двух культур
Он опять за поребрик,
а ты – за бордюр.
"Если гулять по Бологому и внимательно смотреть под ноги, можно увидеть место, где бордюр переходит в поребрик", – жартують про це місто у Тверській області. Воно розташоване рівно посередині між Москвою і Санкт-Петербургом.
"Поребриками" стали називати краматорці озброєних людей, що з'явилися в місті.
"Поребрик – это такое же красивое слово, как и федерализация, значение которого протестующие навряд ли знают. Но используют", – написав у twitter'і 16 квітня Петро Терентьєв, журналіст і фотограф із Києва.
5 
35413
Коментарі