За 25 років населення Придністров'я зменшилось удвічі – стверджує молдовський політик Оазу НАНТОЙ
Після поїздки Молдовою та Придністров'ям цей регіон став подібний мені до пірамідки з дитячих кубиків. Посунь десь на сантиметр – і все посиплеться. Чому країна така хитка?
– Ця проблема починається з основ молдовської держави. Нас створили, не спитавши. 2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР вирішила виокремити Молдавську автономію в складі України як республіку, долучивши до неї захоплені згідно з пактом Молотова – Ріббентропа румунські території. Ця нова держава мала небагато спільного з минулим Молдови. Вона не була наступницею Молдовського князівства (існувало з XIV ст. по XIX ст. із центром у Яссах. – "Країна") – ні територіально, ані за духом. Далі Радянський Союз, щоб отримати повний контроль над цією територією, насаджував румунофобію, знищував усе пов'язане з історичною пам'яттю. Була депортація інакодумців, а в 1946–1947 роках – штучний голод, канібалізм тощо. Після смерті від голоду 150 тисяч людей у Молдові успішно створили колгоспи. Була й "залізна завіса" вздовж Пруту, і масове переселення в Молдову людей з Росії. Тому коли СРСР розпався, виявилося, що свобода просто впала нам на голову. А ми не дуже вміли нею розпорядитися. Молдавани, що формально у країні є більшістю – 80 відсотків, – досі живуть із комплексом неповноцінності, який мали меншини в Радянському Союзі. Усі були русифіковані, всі були "совками". Молдавани досі сперечаються, як називати свою мову. 13-а стаття конституції проголошує державною молдавську з латинським письмом, а в школах рідну мову називають румунською. І на офіційних сайтах, залежно від кольору влади, значок мови підписано або RO, або MD.
Суть при тому не змінюється?
– Ні, наповнення сайта лишається тим же.
2001 року ми вразили весь світ, коли привели до влади комуністів. Вони отримали в парламенті 71 місце зі 101.Це ксенофобська партія, що ненавидить усе румунське й поклоняється всьому російському, особливо Володимирові Путіну. Те, що вона прийшла до влади, свідчить про якість нашого суспільства. Воно досі розколоте щодо ставлення до минулого. До 70-річчя від дня анексії Молдови ми провели соцопитування. Спитали людей, що ж то було: окупація частини румунської території чи звільнення Молдови? 35 відсотків відповіли, що окупація, понад 20 – що звільнення, а решта не мали чіткої думки.
2003 року обраний парламентом президент-комуніст Володимир Воронін ледь не підписав так званий "меморандум Козака" – це та модель федералізації, яку зараз намагаються нав'язати вам.
Воронін говорить, що все було готове й підписати завадила "якась дрібниця".
– Так, усе було готове. Просто в ніч перед візитом Путіна посол США в Молдові Хізер Ходжес відвідала Вороніна і знайшла якісь аргументи, що він відмовився підписувати. Путін не встиг вилетіти сюди. Хоча перший літак із технічною командою вже був тут, церемоніальний загін відпрацьовував шикування, ми готувалися йти в аеропорт і лягати на злітну смугу. Але о 8.30 Воронін сказав, що документа він не підписує. Путін не приїхав і страшенно образився. Воронін злякався, що Росія усуне його від влади, і став проєвропейським та пронатовським. 2005 року комуністи йшли на парламентські вибори під гаслом "Європейську Молдову будуємо разом!"
Втім, у травні 2007-го, вони програли місцеві вибори. Мером Кишинева став 27-річний ліберал Дорін Кіртоаке. Компартія вирішила, що загралася в демократію, і почала закручувати гайки. Порушували кримінальні справи щодо лідерів опозиції, запровадили цензуру в медіа, посли ЄС та США кілька разів заявляли про свою "глибоку стурбованість". Кришку цього політичного котла, до якого комуністи самі нагнали тиску, зірвало після виборів 5 квітня 2009 року (більшість у парламенті знов отримали комуністи. – "Країна"). Народ спалив будівлі парламенту й президентури.
Що стало приводом для заворушень?
– 7 квітня вранці я прийшов на площу й побачив десятки тисяч молодих людей. Вони, даруйте за патетику, відчули, що в них забрали майбутнє. Тоді з'явилися провокатори, які ці протестні настрої перетворили на акти вандалізму. Політичних вимог не було, Вороніна ніхто не затримував – просто випустили пару. А ввечері поліція почала виловлювати й бити демонстрантів лише за те, що вони – молоді.
П'ять років минуло, а відповіді на те, хто заварив кашу, немає. Бо в усіх рильце в пушку – і в комуністів, і в антикомуністів, і хтось із лівого берега, вочевидь, доклав рук. Можливо, Москва хотіла загнати Вороніна в кут і зробити "своїм".
Далі комуністи поступово втрачали владу. Їм забракло одного голосу, щоб обрати президента. Від них пішов спікер парламенту. На подальших дострокових виборах вони набирали все менше, і в парламенті утворилася проєвропейська коаліція. Паралельно в ЄС створили програму "Східне партнерство". Це допомогло країні зберегти проєвропейський курс. Щоправда, залишилося багато негативу від комунізму, зокрема корупція. Наші демократи, звісно, не рівня Януковичу, але теж красти вміють.
Зараз є достатньо підстав уважати, що Росія запускає сепаратистський сценарій у Гагаузькій автономії. До того ж ми залишаємося відкриті з боку окупованого Росією Придністров'я. Там відбуваються військові навчання – з бойовими стрільбами, танками, вчаться форсувати Дністер за 12 хвилин. Молдова планує в липні підписати Угоду про асоціацію з ЄС, тож нам натякають: "Не забувайте, що ми за 40 хвилин зможемо до Кишинева дійти". Якщо так буде, половина парламенту зустрічатимуть росіян із квітами, а решта втечуть за Прут.
Ми пильно стежимо за подіями в Україні. Коли Янукович у листопаді не підписав асоціацію, з'явилося чітке усвідомлення: ми – наступні. Але зараз, коли Україна активно протистоїть провокаціям, відчуваємо, що в нас є примарні шанси. Якщо ви встоїте – ми будемо хоч якось прикриті.
Усе дуже хистке. Захід, звичайно, намагається нас підтримати, й сюди кожен Божий день прилітають якісь важливі персони, "мітять територію": мовляв, Путін, обережніше тут. Але ж ми знаємо, що в того не настільки вразлива натура.
Російська інформаційна присутність тут набагато відчутніша, ніж в Україні. В ефірі – російські новини, а російськомовні газети сповнені примітивної пропаганди.
– У плані будівництва держави тут – суцільний маразм. Із ким говорити про проблему наявності російських військ, коли в нашому парламенті й далі обговорюють назву мови? Це ж клінічні ідіоти! Але те, що їх обрав молдовський народ, свідчить про його якість.
Як молдовани себе усвідомлюють?
– Є кілька варіантів молдовськості. Сталінський – це люди, хворі на румунофобію. Мовляв, я молдованин, "нерумун", і говорю молдовською, а не румунською. Є молдовськість у тому ж розумінні, що й "полтавець" чи "західняк" в Україні: з прив'язкою до певного регіону. І третя – тільки зараз народжується молдовськість як ідентифікація себе з Молдовською державою.
Багато людей хочуть об'єднання з Румунією?
– Щонайбільше 10 відсотків. Міф про загрозу об'єднання розкручують комуністи і проросійські сили. Ця ідея мала право на життя, коли ми були в Радянському Союзі. Дехто тоді вважав, що СРСР нас окупував і треба повертатися назад. Але з розпадом Союзу Румунія не виявила наміру вводити свої війська й звільняти нас від нас.
Скоро молдовани зможуть їздити до Євросоюзу без віз. Але більшість до цього байдужі. Особливо в провінції, де люди не мають грошей на дорогу навіть до Кишинева.
– Так, я давно кажу, що раніше нас не пускав за кордон КДБ, а зараз – бідність. Безвізовий режим оцінять із 10 відсотків населення. Адже ті, хто має потребу й можливість їздити до ЄС, давно зробили собі популярний у нас "пакет паспортів".
Із 1991 року Румунія запровадила полегшений спосіб отримання своїх паспортів для тих, чиїх батьків або дідів незаконно позбавили румунського громадянства. Потроху свої документи роздає Болгарія. Ну і, зрештою, все має свою ціну. Я знаю людей, які за гроші робили собі довідки про болгарське походження, хоча такого не мали й близько. На лівому березі Дністра деякі мають і російський, і український, і румунський, і молдовський паспорти. Крутиться народ. А тих, хто бідний і хіба що бліх годує, це не гріє ні з якого боку.
Яким є Придністров'я зараз?
– Воно – наче строката клаптикова ковдра. Тут варто зважити на три речі. По-перше, інститут громадянства. Придністровське громадянство нічого не означає, і люди для вирішення своїх проблем шукають паспортів реальних країн. Росія посилено нав'язує своє і заявляє, що її громадян там 200 тисяч. Однак це – сон рябої кобили. Під час останніх виборів до Держдуми РФ нелегально відкрила у Придністровській Молдавській Республіці 24 виборчі дільниці, й на них прийшли 80 тисяч людей.
Нашому міністерству інформаційних технологій відомо, що на лівому березі Дністра 60 відсотків населення мають молдовські паспорти. Зараз вони нарешті стали престижніші за російські. Бо з останніми до ваших прикордонників краще не потикатись, а молдовські дають безвізовий режим із ЄС. Українські паспорти отримали близько 80 тисяч людей.
Другий момент – бізнес. Із березня 2006 року всі підприємці з лівого берега зареєстровані у нашій торгово-промисловій палаті, й експортні операції вони здійснюють на підставі митних документів і сертифікатів, які видає Республіка Молдова. Тобто бізнесмени представляють її. За це отримують певні пільги з оподаткування і користаються зі сприятливого режиму ЄС щодо молдовських товарів. У підсумку експорт до країн Євросоюзу з Придністров'я зараз удвічі вищий, ніж до Росії.
І третій момент: на лівому березі Дністра й у місті Бендери діють вісім шкіл із викладанням румунською мовою за навчальними програмами Молдови. Там фактично готують громадян Республіки Молдова, й ці школи мають удосталь учнів, зокрема й у Тирасполі.
Ще один важливий момент. У 1989 році, коли був останній перепис населення в СРСР, на лівому березі жили 750 тисяч людей. Зараз – щонайбільше 350 тисяч.
За офіційною статистикою – 505 тисяч.
– Це брехня. Ніж вірити офіційному Тирасполю, краще порахувати батони, які там продають.
З-поміж жителів – 168 тисяч пенсіонерів. Отже, на 10 пенсіонерів припадають семеро працюючих. Тому дефіцит місцевого бюджету – 70 відсотків. Його покривають за рахунок того, що Придністров'я не платить за російський газ. Його борг сягнув 4,5 мільярда доларів.
Придністров'я – це збанкрутілий регіон, який утримує Російська Федерація, незаконно зберігаючи там військову присутність. Це називається окупація. А люди поводяться інакше. Ми маємо спільний футбольний чемпіонат – тираспольські команди грають із кишинівськими, й російські "миротворці" біля стадіону не стоять. Зо чотири тисячі юнаків і дівчат із Придністров'я навчаються у вузах Кишинева. Поряд із моїм помешканням є так званий "тираспольський ринок", і щоранку туди приїжджають люди з лівого берега з крамом. Тобто це не заморожений конфлікт – це конфлікт зі штучно замороженим вирішенням через геополітичні амбіції Російської Федерації.
Придністровське місто Рибниця видається значно багатшим за сусідню молдовську Резину.
– Бо Росія щороку допомагає Придністров'ю приблизно на мільярд доларів.
Офіційний бюджет ПМР удесятеро менший – близько мільярда придністровських рублів.
– Це все умовності. Торік у них узагалі не було бюджету: Шевчук (президент ПМР. – "Країна") від руки розписував усім платіжки.
Люди в Рибниці й по всій півночі країни говорять, що було б непогано, якби Москва взяла Молдову "під крило". Зрозуміло, серед них чимало етнічних росіян.
– Совки вони етнічні.
Але їх більше, ніж прибічників ЄС, і на вибори вони ходять активніше.
– А що робити? Запровадити кампучійський варіант – із відстрілом усіх, кому більше 15 років? Так, це один зі способів впливу Росії на Молдову – на прикладі життя в Придністров'ї показати, як добре бути під Москвою, і схилити симпатії людей на свій бік.
Чого Україні, зважаючи на досвід Молдови з Придністров'ям, не варто робити в Криму?
– Ми припустилися великої помилки, коли погодилися з російською схемою, що цей конфлікт – внутрішній, між правим та лівим берегами Дністра. У вас цієї проблеми немає, Росію офіційно визнають окупантом. Тепер треба проконсультуватися з юристами-міжнародниками, щоб довго боротися за Крим – і коли Путін здохне. Треба по всіх позиціях у міжнародних інстанціях атакувати Росію.
Як Молдова рухатиметься далі?
– Необхідно підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Важливо не допустити зриву в політичний хаос на ґрунті російських провокацій. Провести наступні вибори.
А в економічному плані? Гостра фаза кризи у світі минула, а економіка Молдови занепадає.
– Проблема в тому, що досі не вирішили для себе, що ж є молдовською економікою. Адже сільське господарство зараз може бути лише доважком до економіки, а не її фундаментом. Та й від Радянського Союзу ми успадкували дику диспропорцію: на 2 мільйони гектарів земель аграрного призначення в нас два мільйони селян. От і спробуй збудувати на цьому конкурентне сільське господарство. Тому люди в селі або лаштуються виїхати звідти, або спиваються. Випадки, коли хтось із грішми скуповує землі й пробує створити на них конкурентне підприємство, – поодинокі.
Живемо за рахунок громадян, які виїхали з країни й пересилають сюди гроші. Ці суми почнуть відчутно меншати через проблеми з Росією. А молдовани, що перебралися на Захід, інтегруються в те суспільство й перевозять туди сім'ї. Ми стоїмо перед серйозними економічними викликами, і я не готовий відповісти, як ми з цього виберемося.
5 
1
Коментарі