НАСТУПНІ ТРИ РОКИ БУДУТЬ ДУЖЕ ВАЖКІ, ПРОГНОЗУЄ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА З ПИТАНЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ, СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ ДМИТРО ШИМКІВ

Як змінилося ваше життя з приходом на чиновницьку роботу?

– Робочий день починається о дев'ятій ранку, а закінчується десь о третій ночі. ­Субота – теж робоча. Такий графік, звичайно, виснажує. Став менше бачити дітей, лише в неділю можу провести час із сім'єю. Але ситуація вимагає. У мене є досвід і бажання змінювати країну. Cтворив команду, розподілив обов'язки між ними і сформував чіткі завдання.

Мабуть, тут черги охочих працювати в одній команді з вами?

– Навпаки. Мало кому хочеться за 3–5 тисяч гривень бути державним службовцем. Щоб працювати в моїй команді, треба добре знати англійську мову. До нас приїжджають західні інвестори, тому гратись у перекладача не буду. Люди повинні бути дуже мобільні, швидко знаходити потрібну інформацію. З кожним кандидатом спілкуюся сам. Спостерігаю, як людина поводиться в різних ситуаціях. Провокую, аби подивитися, якою є насправді. Мало сказати: я – патріот. Це треба ще довести.

Що найбільше шокувало, коли прийшли в Адміністрацію президента?

– Спершу тут носили листи. Тепер відправляють електронкою. Але це – не шок. Просто деталь застарілої державної машини. Дратувала кабінетна система. Я люблю відкритий простір. Шокує відсутність культури прийняття рішення, робота на процес, а не на результат. Думав, що рухатимемося дещо швидше. Зараз у нас швидкість – 100 кілометрів на годину. Хотілося б досягти позначки 200. Бувають ситуації, де відтворюємо рух черепахи. Наприклад, у проекті 3G (щодо продажу операторам ліцензій на частоти мобільного зв'язку "третього покоління". Послуга 3G передбачає швидкісний доступ в інтернет і можливість відеозв'язку. – "Країна"). Уже шостий тиждень дискутуємо щодо постанови. Документ досі не погоджений. Хоча для держави тут одні плюси, жодних витрат. Кошти отримуємо від операторів, потік інвестицій, впровадження сучасних технологій. Але замість того, щоб запустити процес і отримувати гроші, ходимо по колу. І на кожному кроці – політичні спекуляції.

Є ще ж бюрократія.

– Це ще один фактор, який гальмує рух уперед. У системі державного управління працівники бояться приймати рішення і брати на себе відповідальність. Їм легше зібрати підписи, аби впевнитися, що все роблять правильно. Оце узгодження з усіма діє на нерви. Додається ще й відсутність юридичних повноважень. Процедури написані на позаминуле століття. Їх треба змінювати.

Ми скоротили 20 відсотків апарату Адміністрації президента, ще 70–80 відсотків – оновимо. Але я ціную людей, які тут давно працюють. Серед них багато досвідчених, які добре знають свою роботу.

Ви працювали над створенням Антикорупційного бюро. Чому проект провалився?

– Не вистачило вісім голосів народних депутатів. Дуже прикро. Але я не впадаю у відчай. Це ще одне свідчення, що парламент треба переобрати.

Півроку країна чекає на реформи, але досі нічого конкретного не чути.

Реформи – зміна дійсного на бажане. Є швидкі та довготривалі зміни. Перші намагаються вивести державний механізм на новий рівень. Другі – передбачають стратегічний підхід. У державі керуємось законами та підзаконними актами. Для прийняття законів потрібна Верховна Рада, яка має голосувати. Не голосує – нема закону. Відповідно, і потрібних реформ. Сьогодні в країні – колективна безвідповідальність.

Досвід реформ у яких країнах маємо запозичити?

– Варіантів багато, але в нас буде українська модель. Частину досвіду візьмемо в Грузії, дещо – в Польщі, Словаччини, Прибалтики і навіть Сингапуру. Ми не можемо адаптувати у себе реформи, які успішно працюють десь. Наприклад, у Південній Кореї. Вони нам не підійдуть, бо там жорсткі умови праці, чітка вертикаль влади, сильний контроль. Україна цього не витримає, у нас зовсім інша культура: три гетьмани, один козак.

Спершу обираємо вектор руху, далі – най­оптимальніший досвід, передусім європейських країн. Наступний крок – знайти джерело фінансування. Але є реформи, де коштів не треба. Як у питанні дерегуляції. Пролежує купа проектів, кредити виділені. Потрібно виконати кілька завдань, а ми в бюрократію граємось.

Інвестори кажуть: проблема України – не війна, а корупція. Західний бізнес хоче мати гарантії, що в українському суді зможе захистити свої права. У нас війна на маленькій частині території. У решту можна вкладати гроші. Але рівень корупції надзвичайний. Поки не подолаємо її – розвитку не буде. Схема проста: змінюємо правоохоронні органи, проводимо антикорупційні заходи і здійснюємо судову реформу.

Президент Порошенко сказав, що впроваджувати реформи будемо наступні п'ять-шість років. Це не довго?

– Подивіться на Польщу – у них теж було не швидко. У нас шоковий стан триватиме ще два-три роки. Краще операція, а потім реабілітаційний період, ніж хронічна хвороба. Ми вже шість місяців маємо "хронічку". А має бути: різати – значить різати. Так, це боляче. Зате потім буде легше. Наприклад, вартість комунальних послуг має стати комерційною. Тобто відповідати витратам на ці послуги. Далі треба слідкувати, аби ланцюжок постачання не заробляв на цьому. Володимир Гройсман (віце-прем'єр-міністр. – "Країна") недавно про це казав. Попридумували тарифи, люди не вимірюють спожиті ресурси лічильниками. Не міряють, бо їм все одно. Зараз газ і світло для нас – благо. А мають стати товаром із реальною вартістю. Сидимо всі на блакитному наркотику. Люди думають: та ладно, відкриється кватирка і нормально. А коли знатимуть, за що платять – кватирку не відчинятимуть настіж. Який вигляд мають будинки, що перейшли на ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. – "Країна")? Вони чисті. Чому? Бо воно – їхнє. Ми повинні впроваджувати моделі, коли відповідаємо за все самі.

Які реформи зараз розробляються?

– Якщо говоримо про стратегію "2020", то як конструктор процесу хочу, щоб у чиновників була відповідальність і показники. Така модель діє в Німеччині з 2002 року. Визначається мета, і кожного місяця відслідковують, як до неї рухаються. Кожен чиновник повинен мати три-п'ять показників, за які відповідає. Ви ефективний менеджер? Оголосіть свої п'ять показників. На якому ви етапі? Не досягнули? Значить, фіговий ви чиновник. Шукаймо того, хто зуміє.

Щодо державної регуляції працюємо з групою, яка діяла за Павла Шеремети (екс-­міністр економічного розвитку і торгівлі. Подав у відставку 20 серпня. – "Країна"). Із пропозиціями вийдемо вже до нового парламенту. Сподіваюся, він, як і новий уряд, матиме більше мотивації.

Далі: протидія корупції. Антикорупційне бюро відстежуватиме витрати чиновників.

В оборонній реформі розробляємо бачення покрокових змін. Орієнтуватимемося на країни НАТО й ті, що мають загрозу нападу. Це – Ізраїль, Південна Корея, Тайвань, Туреччина.

Було багато розмов щодо сценарію грузинських реформ в Україні – розігнати міліцію, суди, прокуратуру. На їхнє місце набрати нових.

Грузія не мала такого соціального навантаження, як ми. Кажу про пенсійний фонд, соціальні виплати. У них головною проб­лемою було розкрадання бюджету. Вони оптимізували витрати коштів. Збережені направили в інвестиційне середовище. ­Реформа полягала у правильному розподілі грошей, захисті від корупції та створенні клімату для інвестицій. У нас – складніше, бо маємо великий соціальний тягар.

Колишній міністр економіки Грузії Каха Бендукідзе каже, що його порад в Україні не чують.

– Бо є три точки прийняття рішень – Верховна Рада, Кабінет міністрів та окремі міністерства. Каха каже: "Я говорю з усіма трьома й рішення не приймаються". Я йому: "Каха, ти мені сказав, ми все зробили". Ми з ним знаходимо всі точки розуміння.

Непорозуміння у суспільстві щодо реформ зараз – через відсутність спілкування. Тому я ініціював щовівторковий брифінг. Іду на нього й отримую за всіх. У перемоги багато родичів, а поразка – сирота.

Реформи почнуться після обрання нової Верховної Ради і уряду?

– Так. Але щось робитиметься вже зараз – через укази президента, постанови уряду.

У нас є дві лінії фронту: одна на Донбасі, друга – внутрішньоекономічна. Якщо курс гривні до долара буде 1 до 15 – війну ми програли?

– Перше: у нас на валютному ринку дуже сильно маніпулює Росія. Через це маємо такі коливання курсу гривні. Наші вороги діють не тільки через Донбас. Тиснуть через медіа, економіку – всюди. Це – стан війни.

Друге: тепер рух тільки вгору. Не думаю, що гривня зможе девальвувати вдвічі.

Що переконало вас із динамічного бізнесу перейти на нудну чиновницьку роботу?

– Вона ого-го яка не нудна! Раніше я приходив на роботу о 9.00, їхав о шостій-сьомій вечора. Мав обід. Тепер не маю. В бізнесі є свої переваги: там усі свої. Якби мене запросили на державну службу в процесі нормального розвитку країни, я би не пішов. Ніколи не планував бути чиновником. Недавно говорив із колегами з бізнесу про це. Кажу їм: "Якби хтось півроку тому сказав нам, що сидітимемо тут – ми б обреготалися". Але є країна, в якої стан такий, що треба працювати. Та й Петро Олексійович мене переконав.

На чиновницькій роботі надовго?

– Не планую займатися цим завжди. Піду, коли поставлю процеси й запущу модель. Треба створити нове покоління чиновників, європейські стандарти державної служби, навчити людей швидко приймати рішення.

Під час Майдану ви взяли відпустку за свій рахунок і пішли підтримувати революцію. Ваше керівництво в "Майкрософті" не було проти такої громадянської позиції?

– Я мав право піти в неоплачувану відпустку? Мав. Тоді я не представляю компанію. Колег і штаб-квартиру повідомив. Сказав, що "тимчасово складаю повноваження й іду підтримувати Майдан. Це – моя громадянська позиція". Законослухняна компанія не може заборонити людині висловлювати свою громадянську позицію. Я пішов на Майдан, прибирав там сніг. Через 30 хвилин мені подзвонили багато людей. Підтримали. Російська пропаганда тоді говорила, що на Майдані – одні бомжі. А тут – я, і не бомж. Легенда була порушена.

×