ЗА ДОНОРСТВО ЯЙЦЕКЛІТИН МОЖУТЬ ЗАПЛАТИТИ 80 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ
У певних європейських країнах донорство яйцеклітин заборонене. Зокрема у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Італії. Деякі безплідні пари звертаються по допомогу до українських донорів. Наші клініки пропонують базу жінок із бажаними для замовника характеристиками – кольором волосся, очей, освітою чи хобі.
Анастасія, 24 роки. За освітою – менеджер, до декрету продавала медичну техніку. Заміжня. Живе в Києві. Донором яйцеклітин була раз.
– ПРО ДОНОРСТВО ДІЗНАЛАСЯ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ – ПОБАЧИЛА РЕКЛАМУ В КЛІНІЦІ. Чоловік добре поставився до цього. Лише хвилювався, чи не вплине на моє здоров'я, щоб могла ще народити.
Я здавала ооцити, тобто яйцеклітини, для конкретних людей. Знала все про цю родину. Люди, яким потрібен донор, пройшли через багато що разом, аби зачати дитину. Тому впевнена: чекають на малюка і дадуть йому все необхідне.
Вони знайшли мене самі. Жінка написала в "ВКонтакте". Я погодилася на донорство, бо у нас подібні інтереси, спосіб життя. Теж люблять активний відпочинок, ходять у походи, слухають рок і класику. Читають фентезі й книжки з психології.
Спілкуюся з цією жінкою впродовж вагітності, турбуюся про неї. Але не відчуваю, що майбутня дитина – частково моя. Хоча, можливо, колись зустрінуся з нею.
Процедуру проходила в Москві. Першого разу летіла на огляд лікаря й ультразвукове обстеження. Потім – на стимуляцію яєчників. Вводили препарат для збільшення кількості яйцеклітин, які дозрівають. За три дні – УЗД. Після нього залишилась у Москві до забору дозрілих клітин.
До донорства допускають жінок від 18 до 30 років, які зазвичай мають здорову дитину. Без шкідливих звичок, судимостей, хронічних і психічних захворювань. Треба здати багато аналізів: на СНІД, гепатити В і С, на гормони, генетичний аналіз, загальний аналіз крові та сечі, кров на сифіліс, мазок на інфекційні хвороби, флюорографію, мати довідку від психіатра та нарколога, що не стою на обліку – і це не повний перелік.
Отримала гонорар 1300 доларів, плюс – сплата всіх аналізів, перельотів, готелю. Деяким донорам платять по 80 тисяч гривень. Частину грошей використала на сім'ю – купила диван для доньки, оплатила чоловіку лікування колін. Решту – поклала на зберігання.
Яна, 25 років. Заміжня. Живе в Миколаєві. Не працює. Донором яйцеклітин була тричі.
– МОЄМУ СТАРШОМУ СИНУ – 6 РОКІВ, МОЛОДШОМУ – 5. МОЖЕ, ТОМУ МЕНІ ШКОДА ЖІНОК, ЯКИМ НЕ ДАНО ВІДЧУТИ ЩАСТЯ МАТЕРИНСТВА. Рідні мене підтримують. У травні планую знову долучитися до програми.
Платять від 1000 доларів. Процедура з ін'єкціями гормонів мене не лякає. 10 днів сама собі робила уколи, щоб дозріло більше яйцеклітин. Потім день перепочинку – і пункція. Загалом з аналізами – 12 днів. Клініку відвідала тричі.
Все було анонімно. Мені не казали, куди відправлять клітини.
Усвідомлюю, що це – моя дитина. Але від зустрічі з нею відмовилася б. Це може закінчитися психологічною травмою для обох.
Альфія, 30 років. Незаміжня, живе в місті, має вищу освіту. Виховує 5-річну доньку. Донором яйцеклітин ставала шість разів.
– НЕ НАМАГАЮСЯ ДІЗНАТИСЯ, ЯКИМИ БУДУТЬ БАТЬКИ ДИТИНИ – ЧИ БІДНІ, ЧИ ЗАМОЖНІ, ДЕ ЖИВУТЬ. Платять не так багато, аби мене турбувало майбутнє моїх клітин. Я ж не дитину продаю.
Гроші на першому місці серед причин, чому це роблю. На другому – бажання допомогти іншим стати батьками. Кожного наступного разу платять більше.
Дізналася про програму ще до вагітності. В клініці заповнила анкету, здала аналізи. Сама процедура не страшна: забирають яйцеклітини під наркозом. Лише щоденні уколи для стимуляції росту ооцитів неприємні.
Близькі не відмовляли, але й не заохочували. Адже це шкодить моєму здоров'ю. Клімакс настане раніше. І запас яйцеклітин зменшується, тому завагітніти буде складніше.
Цікаво було б поглянути, які вийшли діти, чи схожі на мене. Але клініки інформацію не розголошують. Навіть не знаю, чи успішні були вагітності. Я б радо зустрілася з цими дітьми. Поговорили б, як добрі друзі.
Олена ОСТАПЕНКО, 30 років. Незаміжня, живе в місті. Має дві вищі освіти: економічну й педагогічну. Працює педагогом-психологом у центрі раннього розвитку дітей. Має синів 10 років і 2,5. Донором яйцеклітин була тричі.
– Я – МАТИ-ОДИНАЧКА. В ДЕКРЕТІ ВИРІШИЛА ПІДЗАРОБИТИ ДОНОРСТВОМ ЯЙЦЕКЛІТИН. Це краще, ніж сурогатне материнство – так не відчуваю дитину своєю.
Батьки досі про моє донорство не знають. А друзі – в курсі й підтримують.
Стаю донором у своєму регіоні. Не можу поїхати далеко, бо дітей нема з ким лишити надовго. Коли обираю реципієнта, важливо, наскільки він щедрий і уважний до донора. Тоді всі формальності відбуваються психологічно простіше.
Завжди прошу забезпечити мені дорожні й медичні витрати. А гонорар, який дають перед пункцією, залежить від того, наскільки родина заможна. З майбутніми батьками не бачуся. Все вирішуємо по телефону. Розрахунок – карткою.
Не думаю про долю майбутніх дітей. Мені б забезпечити своїх.
Маргарита СЕРГУШЕНКОВА, 24 роки. Держслужбовець. Заміжня. Має сина 2,5 року. Живе в місті. Донором яйцеклітин була тричі.
– РОДИЧІ ДО МОГО ДОНОРСТВА СТАВЛЯТЬСЯ ДОБРЕ. АЛЕ СПОЧАТКУ ЗДИВУВАЛИСЯ. Потрібен був час, щоб зрозуміли, про що йдеться. Ставили десятки запитань: як це робиться? Тобі щось підсаджують? Але потім допомагали, з сином сиділи, коли в клініку їздила.
Вся процедура тривала близько місяця. Потрібні довідки з туберкульозного та психічного диспансерів. Наприклад, якщо є мінімальне відхилення рівня лейкоцитів, як при звичайній застуді, не допускають, поки не нормалізуються. Коли побачила список довідок та аналізів – думала, не впораюсь. Після трьох процедур знаю: здоров'я в мене, як у коняки.
Уперше здавала яйцеклітини для подруги нетрадиційної орієнтації. Вони разом давно. Народилася дівчинка. Їй п'ять місяців. Здається, у неї вуха на мої схожі. Спілкуємося з подругою, бачу дитину.
Не вважаю себе мамою для неї і для інших дітей. Я просто даю матеріал. Як люди, які роблять цеглу. Не думають же вони, що зводять будинки.
7 
35413
Коментарі