"Час Саакашвілі минув"

Міхеілу Саакашвілі треба терміново йти з української політики, – вважає грузинський журналіст Тенгіз АБЛОТІЯ

Міхеіл Саакашвілі в Україні асоціюється з реформами і боротьбою з корупцією. Якою Грузія була до нього і якою стала при ньому?

– Грузія 2003 року – це цілковитий хаос, кримінал, засилля злодіїв у законі, відсутність економіки, розвалена інфраструктура, енергетична криза. Класична африканська країна. Із нинішньою Україною не порівняти. В неї є економіка, працює енергосистема. Українці у спотвореному вигляді, але все ж використовували пост­радянський потенціал. У Грузії ж він був набагато менший, і роздерибанили його ефективніше.

Основне, що вдалося адміністрації Саакашвілі, – налагодити роботу держапарату. Насамперед за рахунок тотальної чистки. Як у поліції. Акцент був на омолодження. Старше покоління мало досвід роботи, але безнадійно відставало ментально. Молодь – навпаки. Було прийнято рішення на користь менталітету. Цей ризикований крок виправдав себе. І ця політика триває: зараз середній вік співробітників апарату – 30–35 років. Держструктури запрацювали. Потім з'явилися високі зарплати, через що знизилася корупція.

Зараз немає олігархічної системи – є багаті бізнесмени. Бідзіна Іванішвілі (прем'єр-­міністр Грузії з 25 жовтня 2012 року по 20 листопада 2013-го. – Країна) не береться до уваги, бо він не має бізнес-інтересів у Грузії. Відповідно, податки платять усі, бюджет зростає, держава функціонує. Це головне досягнення Саакашвілі.

 

Багато хто називає його узурпатором і диктатором. Мовляв, провів реформи, але демократії при ньому не було.

– Міхеіл – авторитарний лідер. Йому доводилося ламати через коліно, а це складно зробити демократичним шляхом.

Наприклад, із 1990-х Грузія була утикана іржавими кіосками. Що з ними робити? Залишити? Зносити? А як? З дотриманням процедур? Тоді на це буде потрібно років 100. Ось і прийняли вольове рішення. У підсумку, від кіосків країну очистили, але одночасно знесли багато чого такого, що можна було залишити.

Так було у всіх сферах. Для проведення реформ потрібні волюнтаристські рішення. А волюнтаризм на якомусь етапі переростає у беззаконня. Це і сталося з Міхеілом. Хоча диктатором він не був – при ньому були вільні медіа, конкуренція на виборах. І вибори він програв. Очевидно, що в його діяльності реформи були на першому плані, а демократія – на другому.

Після від'їзду Саакашвілі із Грузії (залишив країну наприкінці 2013 року після закінчення президентських повноважень. У серпні 2014-го звинувачений у розтраті $5 млн. – Країна) результати його реформ видно?

– Вони нікуди не поділися. Але треба мати на увазі, що, наприклад, адміністративна реформа не має прямого стосунку до рівня життя. Це відповідь на запитання про те, "якщо реформи були, то чому низький рівень життя". Адмінреформа – обов'язковий елемент для процвітання країни, але не єдиний. Тому рівень життя у нереформованій Україні вищий, ніж у реформованій Грузії.

Тобто хабарів поліція не бере, і можна залишати речі без нагляду?

– Щодо речей без нагляду – це перебільшення. Кримінал трохи зріс. Але оскільки оргзлочинність відсутня, то дрібні сошки не можуть розгорнутися далі того, щоб раз на місяць увірватися до відділення банку й отримати з цього кілька сотень баксів. А поліція – не бере.

Корупція у вищих ешелонах влади є?

– Як була за Міхеіла, так і залишилася. Тендери часто проводять в інтересах окремих чиновників, які під це створюють компанії. Єдина умова – була при Саакашвілі і є зараз – отриманий тендер треба виконати. Якщо просто розпиляти – отримаєш строк.

 

Після відставки Саакашвілі і його команди нова влада продовжує реформи?

– Радше підтримує в робочому стані те, що є. Вони занадто середнячки, щоб зробити щось особливе.

На недавніх парламентських виборах провладна партія перемогла. Чому проголосували за неї?

– Хтось голосував проти Саакашвілі, хтось – за інерцією, хтось – за звичкою, хтось працює на держслужбі і боїться, що в разі зміни влади його можуть поперти. Комусь плювати, хтось узагалі не пішов. У нас така традиція: як правило, другий термін провладна партія отримує за інерцією, доки набридне всім. Голосують не головою, а куприком.

Якби Саакашвілі вирішив повернутися в Грузію, як би його зустріли?

– Він у розшуку – як могли його зустріти? Так би і зустріли. Комусь він набрид, хтось його чекає, а більшості – пофіг. Думаю, таких, хто агресивно не чекає і з нетерпінням чекає – приблизно однакова кількість. Основна маса – негативно-байдужа.

У період реформ, коли відбувалися найболючіші зміни, рейтинг партії Саакашвілі був дуже високий. Почав падати, коли найважчі роки були позаду. Основною причиною падіння рейтингу стала політична сила Саакашвілі.

Що стосується його повернення в Грузію, то навряд чи. Він – політик-екстремал. Це добре, коли все розвалюється і потрібен авантюрист, здатний кинутися у вир. У ситуації, коли треба не ламати, а спокійно і нудно працювати – Саакашвілі зайвий. Зараз у Грузії необхідні політики іншого типу.

Крім того, якщо будуємо демократію, то не потрібен третій термін. Ми не хочемо вирощувати свого Путіна. Тому прихильників повернення Міхеїла в політику мало. Час Саакашвілі минув.

Від Саакашвілі в Україні були великі очікування, але він їх не виправдовує. Чому?

– Не коментуватиму його діяльність в Україні, бо не знаю, що там було. Я був проти того, щоб він будь-яку посаду обіймав.

Чому?

– В Україні своя політична тусовка, Міхеіл у ній чужий. У нього нічого не вийде. Кожен новий крок стане новою поразкою. Зрештою, він маргіналізується і буде просто смішний. Йому треба терміново йти з української політики.

Однак разом з ним у ній вирішили залишитися інші грузинські реформатори. Їм це навіщо?

– Не знаю. Ну типу, Україна – це антипутінський фронт. За великим рахунком, так воно і є, але диявол – у подробицях. Усім треба звалювати з України.

При Саакашвілі загострилися відносини між Грузією і Росією. На якій стадії вони зараз?

– Відлига, але риторична. Без проривів у політичних питаннях, але як компенсація – співпраця у торговельній сфері. Далі експорту вина відносини з Росією заморожені. Авіасполучення є, дипвідносин немає.

Саакашвілі з командою позиціонують себе як борці з корупцією. Звідки тоді гроші на іноді розкішне життя?

– Тендерів поки що ніхто не скасовував. Плюс – у них були високі зарплати і премії.

×