"Більше за всіх катували Карпюка. Їм потрібна була справа проти справжнього бандерівця"

Звільняти українських політв'язнів потрібно списком, усіх й одразу, – вважає російський адвокат Микола Полозов

Українських політв'язнів Юрія Солошенка та Геннадія Афанасьєва обміняли на громадян України, а не Росії. Москва не зацікавлена у своїх громадянах, але зацікавлена у своїх людях?

– Коли говорять "своїх не кидаємо", це стосується не громадянства. Українці борються за українців, а для Путіна важливі агенти. Байдуже хто вони – китайці чи українці, але своїх потрібно витягнути. І начхати йому на 100 або 200 громадян Росії, які гинуть при цьому.

Солошенка й Афанасьєва відпустили через стан здоров'я. Вони могли померти в російській в'язниці, а отже – можливі були серйозні політичні втрати для Путіна. Інші можуть почекати. Так вважає Кремль.

Хто наступний? Кримчани Олег Сенцов та Олександр Кольченко?

– Усе залежить від рішення Путіна, його інтересів і вигоди. За однією з версій, він відпускає українських політв'язнів через домовленість про часткове зняття санкцій. У Росії восени мають відбутися вибори. ­Потрібні гроші, а їх немає. Усе – під санкціями. Тому Путін маневрує.

Як на мене, обмінювати слід не одного-двох, а списком. Працювати із західними країнами, суспільством – і такий варіант можливий. А так – одного витягнули, а Путін трьох узяв. Це нескінченна історія.

 

Перший заступник голови Верховної Ради, член гуманітарної підгрупи в Мінську Ірина Геращенко постійно говорить, що до останнього моменту ніхто не знає – відпустять українських в'язнів чи ні.

– Путін спеціально все тримає в невизначеності. Солошенка й Афанасьєва мали обміняти наприкінці травня, наскільки мені відомо. Але щось пішло не так. Це ціла спецоперація. Спочатку Путін обговорює її з кимось з українських політиків, потім справа переходить на низ. Усе конфіденційно. Так мислить спецслужбіст Путін. Він сам вирішує – відпустити чи ні.

Яка роль відведена Вікторові Медведчуку в процесі обміну?

– В основі стосунків у Путіна часто-густо лежать не професійні якості, а довіра. Медведчуку він довіряє. У мене й у Марка Фейгіна (російський адвокат. – Країна) з ним складні стосунки. Медведчук відкрито висловлював нам недовіру.

Читав, що він був пов'язаний із КДБ. Враховуючи, що Путін є вихідцем із цієї структури, не дивно, що вони стали кумами. Не хочу говорити про цю людину. Вона – злопам'ятна.

Але Медведчук звільняє українських громадян із в'язниць РФ. Навіщо йому це?

– Повернув Савченко, Солошенка, Афана­сьєва. Це своєрідне відбілювання репутації. Не думаю, що йому це дуже цікаво. Але є політика. Кремль зацікавлений у такій людині, як Медведчук.

ФСБ контролює усіх, хто в'їжджає в Росію?

– Прикордонні служби – це структурний підрозділ Федеральної служби безпеки. Коли ви перетинаєте російський кордон і показуєте паспорт, на вас дивиться ФСБ. Так само відбувається, якщо приїжджаєте до Мінська. У них загальна електронна єдина база даних, де навпроти прізвищ спеціальних людей стоять прапорці. Потрібно когось не випустити чи випустити – це все контролюють у ручному режимі.

Тобто їздити в Росію українцям небезпечно?

– Є певний ризик. Особливо тим, хто пов'язаний із націоналістичними організаціями чи силовими структурами України. Зі Службою безпеки, наприклад.

Судів по українських політв'язнях уже не залишилося. Тепер поле битви – у Криму. Із в'їздом на півострів існує велика проблема. Я та Марк маємо дозвіл для перебування на цій території у зв'язку з діяльністю. А ось консули України, іноземні представники, українські журналісти приїхати до Криму не можуть.

Я веду справи кримських татар, лідерів Меджлісу Ахтема Чийгоза й Ільмі Умерова. Чийгоза звинувачують у причетності до подій 26 лютого 2014 року (декілька тисяч кримських татар вийшли на мітинг під Верховну Раду Криму й виступили за територіальну цілісність України. За даними російського слідства, тоді в тисняві двоє мітингарів загинули, 79 отримали тілесні ушкодження. – Країна). Він проходить організатором масових заворушень, інші – як їх учасники.

Звинувачення Ахтему Чийгозу висунула особисто Наталія Поклонська (головний прокурор окупованого РФ Криму. – Країна). Але після того як до справи долучився я, вони зупинили суд. Матеріали повернули на доопрацювання. Думаю, найближчими тижнями суд знову запрацює. Процес триватиме довго через велику кількість фігурантів – близько 100 потерпілих і стільки ж свідків.

Скільки загрожує Чийгозу?

– До 10 років позбавлення волі, іншим – менше. Багато що залежить від політичного розкладу, терміни виписують в останню мить. Російська феміда щедра, видає по 20 років Надії Савченко, Миколі Карпюку, Станіславові Клиху (їх звинувачують в участі в Першій чеченській війні в 1994–1995 роках. – Країна), Олегові Сенцову (засудили за "терористичну" діяльність у Криму. – Країна).

Чийгоз потрібний їм як символ перемоги над Меджлісом, над "сепаратистськими" настроями кримських татар. Розуміють: захопивши півострів, зіткнулися з проблемою національної самосвідомості кримських татар. Їх 300 тисяч, лідери Меджлісу багато в чому для них є авторитетом. Росія хоче витягнути цей кістяк, щоб усе посипалося.

Перший ряд майже вибили, зараз візьмуться за другий, потім – за третій. Доки за межами півострова не опиняться всі, хто не збирається миритися з російською владою. А інші мовчатимуть.

Російські правозахисники до Криму не їдуть. Та й немає зараз у РФ правозахисних рухів.

А Зоя Свєтова, яка виявила в російському СІЗО Юрія Солошенка?

– Вона – чудова жінка, але в більшості випадків ці люди залежні від Кремля. Ще 2013-го ухвалили закон про іноземних агентів. А правозахисники на чому трималися? На грантах США й інших країн. В якийсь момент Путіну здалося, що це – витівки розвідки зовнішнього ворога, й він заборонив їх. Водночас сказав, що даватиме гроші в обмін на лояльність у гострих темах.

Російські правозахисники не скажуть, що знищують кримськотатарський народ. Говоритимуть: у деяких питаннях перегинають палку.

Адвокати, які ведуть справу Клиха й Карпюка, заявили про переслідування. Захищати українців у Росії небезпечно?

– Нас теж збиралися переслідувати. У справі Савченко ми допитували бандита Плотницького (глава так званої Луганської народної республіки. – Країна). Він приїхав до суду, але виторгував засідання в закритому режимі. А ми всім розповіли, про що він говорив.

Прокурори почали погрожувати нам приватним позовом. Мовляв, порушили судову таємницю. Але добре подумавши, відмовилися від цього. Наша з Фейгіним публічність – деякий захист для нас і підзахисних.

У випадку з адвокатами Карпюка та Клиха по-хамському поводився чеченський суддя. На суді не дозволяв їм переговорюватися. І його ніхто на місце не ставив.

У яких умовах утримують українських політ­в'язнів у Росії?

– Деяких катували. І Афанасьєв казав про це, й Сенцов. Але більше за всіх катували Карпюка – через його політичну приналежність (Миколу Карпюка вважають співзасновником "Правого сектора". – Країна). Їм потрібна була справа проти справжнього бандерівця.

Панацея від тортур – публічність. Чому Савченко ніхто не катував? Бо ми були.

Коли ми з Марком Фейгіним долучилися до цієї справи, Надя 10 днів перебувала в СІЗО. Тиждень до неї намагався зайти консул України. І тільки коли ми приїхали, йому дозволили це зробити. Влада знає: якщо нас не пустять у СІЗО, напишемо про це й усі дізнаються. Для них це – не найкращий варіант. Усі прагнуть працювати тихо. Тому ми ніколи не даємо розписки про нерозголошення. Наприклад, адвокати Сенцова дали таку на початку справи.

 

Його адвокат Дмитро Дінзе не йде на контакт із журналістами.

– І не піде. Він – колишній слідчий, працює в правозахисній асоціації "AГОРА". Її очолює Павло Чиков – член Ради з прав людини при президенті Путіні.

Коли була справа Pussy Riot (російська панк-група, що провела акцію в храмі Христа Спасителя у Москві, отримала два роки за хуліганство. – Країна), одна з трьох дівчат кинула інших і вийшла на свободу. Її адвокатом була дружина Чикова. Та дівчина домовилася з органами.

Чому ви не взялися за справу Сенцова?

– Нас ніхто не покликав. А ми не нав'язуємося.

Хто вас запросив у справу Надії Савченко?

– Була ініціатива Міністерства закордонних справ України.

Ви ведете справу сина Мустафи Джемілєва Хайсера. На якому етапі вона зараз?

– Цією справою займаюся з 2014 року. Після анексії Криму Хайсера передали російському слідству. Сама справа – побутова, немає ніякої політики. Нещасний випадок, необережне поводження зі зброєю, труп.

Оскільки російська влада бореться з Мустафою Джемілєвим, то заручником узяли сина. Спочатку говорили про умисне вбивство. Санкція там – довічне позбавлення волі. Справу передали з Криму до Краснодара. Мені вдалося добитися її розгляду в суді присяжних. Зібрали несподівано чесну колегію. Довів, що це – не умисне вбивство, а "спричинення смерті з необережності".

Хайсерові присудили три з половиною роки. Коли є труп і факт зберігання зброї – це фактично виправдання, за російськими мірками. Хайсер має вийти на свободу 26 листопада цьогоріч. Але є небезпека, що влада спробує утримувати його далі. Вигадає справу, до якої він нібито був причетний під час перебування у в'язниці.

Із Надією Савченко важко було працювати?

– Досить важко. Її внутрішній залізний стержень був і перевагою, і недоліком для нас. Вона все робила по-своєму.

Надя – людина різка, ніколи не соромилася у висловлюваннях. Спілкувалися дуже емо­ційно. Я її теж ніколи не жалів, за що вона подякувала. Ми завжди говорили – є поганий варіант, середній і хороший. Обговорювали всі.

Із Надією залишилися друзями.

Налаштовували, що повернеться додому чи що сидітиме?

– Коли Надія стала делегатом Парламентської асамблеї Ради Європи, було зрозуміло, що довго не сидітиме. Може, рік, два, три. Навіть для Путіна утримувати делегата ПАРЄ – це занадто.

Було ясно, що Надію засудять, дадуть великий термін, попри абсурдність справи. Якщо й відправлять у колонію, то перебуватиме там на особливих умовах. Як і в СІЗО. Вона мала привілеї. Наприклад, у камері був душ, чого 95 відсотків в'язнів не мають. До неї не застосовуватимуть насильства й вона вийде на свободу. У цьому була абсолютна впевненість.

Нещодавно ви написали, що з Іллею Новіковим вас більше ніщо не пов'язує. Через що посварилися?

– 2012 року нам його порадив Ілля Пономарьов (колишній депутат Держдуми, який єдиний не голосував за анексію Криму. – Країна). Новіков представляв наші інтереси в судах. Коли Марку Фейгіну запропонували взятися за справу Савченко і він залучив мене, Ілля теж попросився.

Марк мав займатися політичною частиною: скрізь говорити про цю справу, піднімаючи її до політичного рівня. Я – юридичною частиною і медіа-супроводом. А Ілля повинен був відписувати папери, отримувати докази в українського адвоката Олександра Плахотнюка й оформляти клопотання.

Домовлялися, що на процесі в суді представлятимемо всі ці докази разом. Але Новіков порушив домовленість.

Потім він почав писати якісь законопроекти для Верховної Ради, не розповідаючи нам. Поїхав за програмою Держдепартаменту на навчання у Штати з юристами з асоціації "АГОРА". На мій погляд, такою не має бути поведінка в командній роботі.

Надія знала про наш конфлікт. Вона попросила до закінчення її справи публічно нічого про це не говорити. Ми з Марком дотримали слова.

Хто оплачує ваші послуги?

– У справі Савченко вже відомо, що оплачувала партія "Батьківщина". Що стосується інших, поки що не можу сказати. Це — адвокатська таємниця.

Володимира Путіна судитимуть у Гаазі за міжнародні злочини?

– Гаага або ні, але міжнародне співтовариство має дати оцінку діям російської влади відносно України, починаючи з 2014 року. Буде це у формі міжнародного трибуналу чи міжнародної конференції – не знаю.

×