ПЕТРО ПОРОШЕНКО МАЄ ВСІ ШАНСИ ПЕРЕТВОРИТИСЯ НА ВІКТОРА ЮЩЕНКА – М'ЯКОГО ДЕКЛАРУЮЧОГО ЛІДЕРА. ЗІ СТАРОГО МОТЛОХУ НАМАГАЄТЬСЯ ЗЛІПИТИ НОВУ КРАЇНУ, – СТВЕРДЖУЄ ПУБЛІЦИСТ ВАЛЕНТИН ТОРБА
Про фільм "Луганськ. 90-ті" розказує:
– Перша серія називається "Руїна". Я шукав якісь життєрадісні кадри, бо все виходило надто сумно – то цвинтар, то вогонь у кадрі. Усе наштовхувало на думку, що незабаром щось має статися. Війною пахло саме повітря. Середовище було готове до провокації. Тільки на Майдані поштовхом став протест проти несправедливості, а на Донбасі розкрутили іншу тему. "Регіонали" й комуністи запустили тезу, що прийдуть "бандерівці" й усіх повбивають. Сильно обмежували доступ до інформації. Місцеве телебачення кричало, що в Києві людей убивають. Казали: ви не хочете війни, а вони готові вас усіх спалити. Накручували-накручували, а потім гоп – і безкоштовно роздали автомати
Яких помилок влада припустилася на Донбасі?
– 23 роки ніхто цим регіоном не займався. Губернаторство купувалось. Приїжджали до Києва і за валізу грошей отримували потрібну посаду. Цю систему започаткував Леонід Кучма. А зараз "сплив" дивним чином на поверхню (представляє Україну на тристоронніх переговорах у Мінську. – "Країна"). Значить, нічого за всі ці роки не змінилося. Система ще не луснула.
Багато запитань до силового блоку. Наполеон казав: "При наступі треба концентрувати сили. Відступаєш – розосереджуйся". Намагаючись розділити сили супротивника, українські війська на Донбасі самі почали ділитися. Це їх основна помилка.
Хто винен? Зрадники?
– Історія покаже – це була дурість чи зрада. В Українській армії все і майже всі – продавалися. Досі зберігся принцип "відбивання грошей". Купив посаду – швидко загреби добро. Які державні справи? Яка оборона країни?
Де шукати "корінь зла" нинішніх проблем в Україні?
– Є історичні злами, після яких нічого не зміниш. Ті, хто ностальгує за радянськими часами, мали би проклинати Леоніда Брежнєва. Натомість люди його обожнюють. Забули, що таке "застій". Так само деякі українці захоплюються Леонідом Кучмою. Мовляв, при ньому була стабільність. Це була примара, впродовж якої запустили міну сповільненої дії – олігархічний корупційний режим. Він і призвів до кровопролитного конфлікту на Донбасі.
Ви писали: українці ще не зрозуміли, що насправді відбулось у країні. Що ми мали зрозуміти?
– Йосип Сталін робив ставку на людські слабкості. Наприклад, увів моду на анонімки. Кучма фактично повторив цей хід. Насамперед кажу про корупцію та кумівство. Є простий принцип: не треба гидити там, де живеш. На жаль, ми не доросли до того, щоб дотримуватися його. Проблеми накопичуються, а ми продовжуємо жити у смітнику. 14 вересня минуло 100 днів президентства Порошенка. Хотілось би побачити радикальні зміни. На жаль, Петро Олексійович має всі шанси перетворитися на Віктора Андрійовича – м'якого декларуючого лідера. Зі старого мотлоху намагається зліпити нову країну. Хоча під час війни можна робити багато неординарних кроків, які в мирний час були б неприйнятні.
Із Путіним потрібно домовлятися?
– Це, як в анекдоті про нового росіянина, який продавав душу дияволу. Підписав контракт, продав душу – отримав мільйон. Але незадоволений: шукає, де ж його чорт обдурив. Така сама логіка діє в мирових угодах Порошенка з Путіним. Це – контракт із бісом.
Не варто забувати, як у часи Гітлера й Сталіна всі ділилися, домовлялися. А в результаті отримали Другу світову війну. Путін хоче їсти й буде це робити. Порошенко поки що такого вовчого апетиту не нагуляв.
Треба оголошувати воєнний стан?
– Його варто було запровадити ще у травні. Максимум – у червні. Турчинов (з 26 лютого по 7 червня – виконувач обов'язків президента. – "Країна") міг би це зробити. Бо лідер не боїться. Він діє рішуче в інтересах держави. А нині який сенс щось вводити? Уже прийняли закон про особливий статус окремих районів Донбасу. Усі карти здали. Як виправдати тисячі жертв? Тих, хто віддав своє життя в цій війні? Вже не кажу про втрачене майно та зруйновані долі. Хто за це відповідатиме?
Які помилки зробили у відносинах із Росією, Заходом?
– Ми занадто довірливі. На початку червня 1914 року ніхто не вірив, що буде війна. А 1 серпня почалася Перша світова. Ми забули, що Європа завжди намагалась відсторонитися від проблем, задобрити агресора. Росія купила безліч західних політиків. Путін же кадебешник (26 років прослужив у КДБ СРСР, звільнився у званні полковника 1991-го. – "Країна"). Перед ним ставили завдання – завербувати якомога більше людей. Це – життєвий принцип Путіна. В Україні завербував Януковича. Тримав у руках усі ниточки, які в потрібний момент смикав. А тут – Майдан. Путін відчув ломку. Рефлекторно намагається повернути втрачений контроль.
Кого зараз вербує?
– Порошенка. Про це свідчать їхні домовленості щодо особливого статусу Донбасу. Можна сказати, що президент України опинився на гачку.
Зараз Україні доводиться домовлятися.
– Так. Мусимо балансувати на канаті над прірвою. Із цього маємо чогось навчитися. За якийсь час пристосуємося до війни. Еволюціонуємо, як тварини: хвіст відпаде, зате відросте щось потрібніше.
Як охарактеризуєте нинішню ситуацію в країні?
– Люди надто розслаблені. Навіть повідомлення про заміноване метро в Києві сприймають без остраху. А це не просто так робиться. Раптово може вибухнути будь-де. Тоді влада не знатиме, що робити. Підпише все, аби тільки не було терору. Не можна втрачати пильності. Україна б'ється в конвульсіях. А Путін, садист, цим насолоджується.
Донбасівці починають розуміти свою провину за війну в регіоні?
– Людина завжди шукає виправдання своїм учинкам. Жителі Донбасу – не виняток. Ніхто не хоче визнавати, що він – ідіот. Тому сидять тихенько. Починає лупити міномет і вбиває людей. Усі дивляться. Зрозуміло, що це терористи стріляють. Але з'являється якийсь мент і всіх запевняє, що стріляли "хохли з Нацгвардії". Хто розуміє, що це дурниця – мовчить. Хто не розуміє – грає під дудку провокатора. Бо ідіотизм – річ невиліковна.
Оздоровити регіон реально?
– Щоб воскресити мертвого Лазаря – потрібен месія. В Україні його немає.
Луганяни й донеччани вже позбулися своїх прав. Це має стати прикладом для решти: свободу дуже легко втратити. Тому треба її цінувати – і вигризати, якщо знадобиться. Бо де гарантії, що Полтава не стане наступним Донбасом? Російські спецслужби шукатимуть формули, як отримати той чи інший регіон.
За Донбас треба воювати, але й усвідомлювати, що в найближчі 5–10 років там нічого нового не буде. Не важливо, хто в регіоні буде головний. Безкоштовно роздали дуже багато зброї. Сформувався клубок із місцевих сепаратистів, найманців-кадировців, козачків і російських військових. Воювати треба жорстко – щоб повністю вичистити територію від цього кодла.
Що потрібно робити ще?
– Спочатку добре відгородити підконтрольну нам територію. Не заслони поставити й марити, що ніхто не пройде. Усі ключові міста мають бути обладнані так, щоб можна було швидко зреагувати на загрозу. Одних блокпостів буде недостатньо. Заходи безпеки мають бути посилені по всій Україні.
Підконтрольну частину Донбасу треба перепідпорядкувати сусіднім областям. Наприклад, Маріуполь – Дніпропетровську. Але в жодному випадку не потрібно цим територіям давати якісь особливі статуси.
Який вигляд матимуть території з особливим статусом?
– Поганий. Люди збідніли, ні в кого немає грошей, вони нікому не потрібні – ні Росії, ні Україні. Сидітимуть на городиках, із них виживатимуть. Перспектива з'явиться в них тільки, якщо Україні вдасться перемогти Путіна. Нам мають допомогти деструктивні процеси у самій Росії.
Вони реальні?
– Історія вчить, що диктатура перетворюється на тиранію. А це, рано чи пізно, призводить до загибелі тирана. Водночас, я не вірю, що проблема "дійде" до більшості росіян. Не допоможуть і сотні трупів їх військових. Скоріше, Путіна змістять ті, які прагнуть нормального розвитку й мають владні амбіції.
Якщо система не стане іншою зараз, знадобляться століття. За попередні 300 років у російському суспільстві нічого не змінилося. Живуть за принципом: Россия там, где русские живут. Завжди шукали, куди прийти й загарбати. Думати й аналізувати вони не хочуть. У генах зашито поняття, що є цар, а решта – ніхто. "Холопов своих мы вольны жаловать и казнить", – писав Іван Грозний. Він нищив власні міста, а люди це нормально сприймали.
Україна повинна впроваджувати зовсім інші принципи.
На Захід ще є якісь надії?
– Чітко розуміють загрозу тільки прибалти. Бо розклали карту й побачили: наступні – вони. Стримує Росію тільки фактор НАТО. Поки ми думали – вступати чи ні, Путін напав. Це, як їдете в метро й у вагоні є кишеньковий злодій: хоч як добре ви поводитесь, він все одно спробує пограбувати.
Як Україні рухатися далі?
– Треба не втратити те, що ще маємо: Маріуполь, Одесу, Харків. Усвідомити нарешті, що не всі сусіди – хороші. Що один узяв сокиру й почав у нашій же оселі рубати голови. Пріоритет – розвиток спецслужб і переформатування суспільства. Ми змушені будемо стати, як ізраїльтяни. Зробити обов'язкову для всіх військову підготовку. Повинні навчитися жити за розпорядком, завжди мати при собі посвідчення особи.
АТО треба починати з Києва. Тут зараз сидять люди, які продадуть не лише Донбас, а й усю країну. Терміново провести тотальну люстрацію. Інакше скоро доведеться битися за Київ.
5 
35413
Коментарі
1