Батьки закінчували інститут разом з Анатолієм Кашпіровським (Анатолій Кашпіровський – лікар-психотерапевт. 1988 року вперше у світі дистанційно за допомогою психологічного впливу здійснив знеболювання під час хірургічної операції. Пацієнтка перебувала в Київському інституті онкології, а Кашпіровський – у Москві, в телецентрі "Останкіно". Лікарі вирізали пухлину молочної залози без наркозу. 1989-го на Центральному телебаченні провели шість передач "Сеанси здоров'я лікаря-психотерапевта Анатолія Кашпіровського". Мільйони людей збиралися перед телевізорами, щоб позбавитися недуг. – "Країна"). Мали теплі стосунки. У нього навчився жорсткості у професії. Для психотерапевта – це потрібна якість. Після роботи, знявши халат, стараюся перестати бути психотерапевтом.

Вперше застосував гіпноз підлітком. Компанією їхали автобусом із танців, були напідпитку. Вирішив пожартувати над товаришем. Налаштувався і подумки сказав: літо, спека, ти – мокрий. Була зима, а товариш почав роздягатися. Коли скинув сорочку, було смішно. Але коли почав розстібати ширінку, я злякався. Як вивести його з гіпнозу – не знав. Дав ляпаса.

За допомогою гіпнозу намагався виграти в лотерею. Вводив людей у транс, наказував перенестися в майбутнє і просив називати з екрана виграшні номери лотереї. Жодного разу не збіглося.

Довго вчився не помічати психологічних проблем навколо. Не лікую рідних і друзів.

Дід, батько і я все життя куримо. Тисячам людей допоміг позбутися алкоголізму, ігроманії, наркоманії. З курінням – відправляю до інших лікарів.

"Кожен пацієнт має право вибирати лікаря". Цей вислів повісив у рамочку в коридорі. Для психотерапевта вдвічі важливіше, щоб пацієнт йому вірив.

У молодості після роботи напивався. Не витримував постійних сліз, людського горя. Зараз лише іноді можу дозволити кілька чарок горілки.

Вірю у прикмети. Вони в мене свої. Якщо перегоріла лампочка, в цей день нічого не клеїтиметься. На 13 число ніколи не планую серйозних справ.

Кілька разів рвався на Донбас. Та коли зібрав пакет зі своїми таблетками, зрозумів: не виживу там.

Злість притуплюю криком. ­Заспокоюю – самотністю. Сідаю в машині, можу подзвонити товаришу, говорити годинами ні про що. І повертаюся до того, що мене розізлило.

Через психіку можна гоїти душу й тіло. У мене були випадки зцілення. Після курсу заліковувалася виразка, минав рак. Віра в покращення лікує.

Ніколи не брався за те, чого не вмію. Наприклад, клеїти шпалери. Кожен повинен досконало робити свою справу.

 

Жінку ціную за те, що ми з нею – схожі. Однаково ставимося до життя, виховання дітей.

Шлюб – це спільне навчання життю. Я навчив дружину розмовляти після сварки.

Часто закохувалися пацієнтки.

Батьки одне одного дуже любили. Мама померла, а через 48 днів – батько. Не міг змиритися, що її нема.

Є час до смерті батьків і після. Важко пережив їхній відхід. Багато пив. Отямився, коли стукнув авто. Зрозумів, що треба жити далі.

За дружину краще брати ту, яка любить тебе, а не ту, яку кохаєш ти.

Пацієнти часто запитують: жити з людиною чи залишати її. Пропоную взяти апельсин і розібрати на скибочки. Проаналізувати партнера. Позитивні – складати на одну купку, негативні – на іншу.

З першою дружиною розлучився, бо покохав іншу, яка згодом вийшла за мене. З роками обох жінок зумів посадити за один стіл. Збираємося на днях народження онуки.

Кохання буває лише з першого погляду. Коли відчуваєш його, серце починає битися в іншому ритмі.

У кожній жінці є щось особливе: врода, інтелект, добра душа. Бог не обділив жодну.

Матюкаюся про себе. Виріс у сім'ї, де нецензурних слів не вживали. Мій мат – німий.

Іноді краще пояснити за кілька секунд криком, ніж за кілька днів – спокійно.

Ніколи не міг відкласти великої суми грошей. Гроші не роблять людей щасливими, вони допомагають жити. Людині потрібно їх стільки, щоб могла купити помешкання, вивчити дітей і дати їм якийсь старт.

Дружба – це бажання прийти на допомогу. Друзів багато бути не може. Най­ближчим другом був батько. Говорили з ним на всі теми. Хочу вірити, що дружина – мій друг.

Ворогів треба любити. Вони сприяють розвитку захисних сил організму. У Грузії є тост: випиймо за наших ворогів. Якщо людина прожила життя і не нажила навіть ворога, то вона – жалюгідна.

З думкою дитини треба рахуватися. Із 3 років вона має бути на рівні з дорослими.

Найяскравіший спогад дитинства – волохаті ноги дівчини Ніни. Я був 3-річним і випадково рукою натрапив на них. Досі бачу їх перед очима.

Мав п'ять автомобілів, але жодного – нового. Кермувати вчився вночі, хоча інструктор автошколи сказав, що ніколи не водитиму.

Щастя – це дім, сім'я, тепло, усмішки рідних. Щасливих людей видно по очах.

×