За два з половиною роки президентства Віктор Янукович мав 56 зарубіжних поїздок, по Україні 79. За кордоном провів близько 100 днів, у країні за межами столиці – 138.
На Вінниччині й у Тернопільській області Віктор Янукович не був жодного разу, на Донеччині – 12 разів, на Київщині та в Криму – по 14.
До Польщі український президент навідувався у сім разів частіше, ніж, наприклад, на Хмельниччину чи Херсонщину. А в Луганській області провів стільки ж часу, як у Швейцарії.
Чому у президента такі пріоритети? І які це дає результати?
"Президента не бачили в театрі"
– Найбільшою увагою президента Януковича користується Крим. Це природно, бо в нього там – резиденція. Але ситуація з економікою, міжнаціональними відносинами, соціальним сервісом на півострові залишається складною. Те саме можна говорити про інші регіони. Президент найбільше часу проводить у Києві, однак і тут є проблеми. Нещодавно голова столичної держадміністрації Олександр Попов заявив, що київський бюджет недовиконується на 30 відсотків. Це свідчить про повну неспроможність адміністративної машини міста до фінансового планування. І президента не обходить, чому висихають джерела надходження до столичного бюджету.
Звичайно, бюджетні кошти переправляються на підтримку певних регіонів Сходу. У Донецьку ремонтують дороги, особливо ті, що ближче до маєтку президента. Але це не є системною політикою, це просто точкова підтримка.
Дуже прикро, що глава держави не відвідує культурних подій. Його попередник Віктор Ющенко багато уваги приділяв гуманітарному розвитку, приїздив, наприклад, на Львівський книжковий форум. Януковича не бачили ні на Одеському кінофестивалі, ні на культурних заходах у Києві, ні в театрі. Очевидно, він вважає, що підтримка високого мистецтва не є його обов'язком. Відповідно, нічого не робить для просування українства в світі.
Президент не пробував у регіонах розмовляти з молоддю, громадськими діячами. Окрім, хіба що, нікчемної зустрічі з інтелігенцією в Криму щодо мовного закону. Янукович часом спілкується з представниками церков. Але цього замало, враховуючи суспільно-політичний накал у країні.
записала: Ірина РИБАКОВА
"Китайці думають, що Віктор Федорович – не надовго"
– Янукович віддає перевагу великим країнам на різних континентах. Підсвідомо обирає держави, на які хоче бути схожий. Він бачить себе рівноправним зі Сполученими Штатами, Китаєм, Європейським Союзом у цілому, а не якимись окремими його членами. До Східної Європи теж не особливо їздив – Януковича мало цікавить досвід реформ цих країн, бо це марудна справа.
Віктор Федорович спочатку навіть Польщу ігнорував – ставка була на Німеччину як основного європейського партнера. Коли з Меркель не вийшло, тоді почав навідуватись до Варшави. Зараз Польща залишилась для нього єдиним місточком з ЄС.
В останній рік Януковича не хочуть приймати у західних країнах. Спілкування з їхніми лідерами для нього психологічно не комфортне. Вони питають про арешт Тимошенко, колють цим в очі. Тому це обопільне бажання – менше зустрічатися.
Інтерес до Китаю, Японії, Південної Кореї, В'єтнаму – це намагання вистрибнути за традиційні межі української зовнішньої політики. Янукович прагнув порозумітися з Пекіном, щоб створити противагу Москві. Адже для Росії Китай – безпосередній конкурент. Але не вдалося, бо Пекін не розглядає Україну як суб'єкта у своїй грі. Якби Янукович був при владі років 20, тоді б – так. А китайці думають, що Віктор Федорович – не надовго. Гадаю, наступною на карті нашого президента буде Індія. Також Туреччина – це найближча модель для наслідування.
По країнах-ізгоях типу Ірану, Сирії або Венесуели Янукович ще не їздив. Це може трапитись наприкінці його каденції
7 
35413
Коментарі