4 червня в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. Філатова в Одесі зробили другу операцію на очах 22-річному солдату Василю Кропиві. Тяжкі осколкові поранення обох очей, правого передпліччя і ноги він отримав у бою під Волновахою на Донеччині 22 травня.

Після нападу терористів на бійців 51-ї окремої механізованої бригади з міста Володимир-Волинський, 16 українських військових загинули на місці, 1 помер у лікарні, 31 поранений.

"Василь нічого не бачить, очки закриті. Очі є, личко нормальне, ціле. Лікарі дають надію, що на праве побачить, а ліве вже не врятувати, - розповідає напередодні операції сестра Василя 25-річна Ірина Яцик. - Плече наскрізь прострілене, але рана на ньому і на нозі вже гоїться. Брат може навіть ходити, сам їсть, але медсестри ще допомагають одягнутися".

Василь Кропива родом із селища Рокині Луцького району Волинської області. До мобілізації жив із батьками. У родині ще є 25-річна сестра Ірина і Ганна, 27 років.

Після школи рік пройшов строкову службу в армії. Потім працював будівельником у різних організаціях. Не одружений. Мобілізували у квітні, призначили в розвідку.

"У сільській раді нас запевнили, що побуде на навчанні. Розповідав, що їх зігнали п'ять тисяч спочатку у Володимир, тоді на Рівненщину на полігон відправили. На друге травня навіть на вихідні відпустили. А тоді за два-три дні їх почали відправляти на схід. Їм сказали, що везуть на Київ, а опинились у Луганській області, - каже Ірина. - Бронежилета у Васі не було, а під Волновахою видали".

На Луганщині Василь із бригадою стояв на блокпостах.

"У якомусь селі, не доїжджаючи до Волновахи, люди місцеві були дуже хороші. Приносили солдатам їжу. А у Волновасі місцеві два дні не давали спати. Приходили жінки й чоловіки і цілими днями з ними сварилися, просили забратися з їхньої землі".

Нападу не очікували.

"Вася був у шоці, весь час хотів додому. Це ж діти по 22 роки. Їх тиждень повчили стріляти і кинули в бій. Вони не знали, що це таке, не очікували, що на них нападуть. З Волинської області багато позабирали наших чоловіків".

Рідні хочуть відвезти Василя на лікування в Польщу або Австрію.

"Нас запевняють, що й тут можуть його прооперувати так, як слід. Але ми хочемо його лікувати за кордоном. Бо хлопець молодий, треба врятувати зір. Лікарі кажуть, що він тільки через півроку почне бачити світло, через кілька місяців - тіні. Гроші на лікування поки що є, допомагають волонтери".

У травматологічному відділенні військового шпиталю в Одесі лежать іще троє поранених під Волновахою - Микола Андрощук, Роман Шерстюк і Сергій Пащенко.

×