Пʼятниця, 30 серпня 2013 19:48

"Жінка без сраки - як село без церкви" - 200 висловів про дупу зібрала Настя Мельниченко

Київська  журналістка  29-річна Настя Мельниченко вже не один рік збирає давні українські народні вислови, в яких присутнє слово "срака". Каже, інтерес до обсценної лексики на цю тематику в ній пробудила бабуся Ніна Данилівна Стеценко, яка частенько приправляла свою мову такими словами.

"Як і бабуся, зараз часто кажу "воно тобі так треба, як до сраки карі очі!" у значенні "не до місця". "Всраться і не жить " вигукую, коли з чогось дивуюсь. "От сральня!" - кажу, коли бере досада. Ще бабця казала такі перли: "Тобі ото так шкода, як корові заднє коліно всрать", - тобто, "не шкода зовсім". Ще від неї записала таке: "жінка без сраки - як село без церкви", "він такий, що я з ним на одному полі срать не сіла б", "в сраку годне", "як не срачка, то пердячка", "як голодному срать", "як у борщ срать" (про недоречність), "всрись - а покорись", "хто всрався? - невістка".

Коли з'явився інтернет, стало простіше. Вислови про сраку почали присилати знайомі і друзі. Тепер маю в добірці більше двохсот перлів. Ось деякі з них:

"Як півсраки з-за куща" - кажуть, коли щось погано видно чи зле виглядає.

"Вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться" - коли щось неякісно роблено.

"В сраці був, гімно видів" - коли людина говорить про те, про що не має поняття.

"Сери-перди-грійся" - коли щось не зроблено вчасно, а тепер хапаються, щоб швидше.

"Не хочеш срать - не мучай сраку".

"Як не гівно, то засрана тріска".

"Голою сракою по рапатій дошці" - значить, ніколи.

"Самотній, як палець в сраці".

"Коханий - сім разів у сраку пропханий".

"Як єсть, то й дупі честь, а як скупо, терпи, дупо".

"Хитра срака пердить тихо, а смердить - на все село" - про бабів-пліткарок.

"Пішов, як за море срати" - коли довго когось немає.

"Не плети гівно дівці в коси" - не наговорюй на чесну дівчину.

"Ах ти москаль в сраку граний!".

"Щоб тя гівно доганяло" - щоб не було тобі спокою.

"Їсти - не срати, можна почекати".

"Гарна, як срака навиворіт".

"Срав пес" - себто, ніц не вийде.

"Сидить, як срака в гостях" - тихо.

"Пасує, як сраці фіранки".

"Всрайся, та не дайся" - так бабці на Львівщині вчили внучок боронити дівочу честь.

"Як приємно в полі срати - розвиваютсья думки, вітер яйцями колише, жопа нюхає квітки".

Є навіть пісня про сраку: "Летить сова, летить сова кругом села,

ручки-ножки підкорчила,

хлопцям сраку вистерчила.

А ви, хлопці, а ви, хлопці, не дивуйте,

сову в сраку поцілуйте".

Такі сороміцькі дражливі пісні виконували на Купала.

Чому тебе зацікавила ця лексика?

Вразило, що люди вважають ці вислови табуйованими. Срака є, а слова люди бояться і соромляться. Я недавно на сайті етнографічної спільноти завела про це мову. Одна жінка відписує: "Я знаю цікавий вираз про сраку. Але не скажу. Бо я вихована". Думаю: "Ви ж етнограф!" Дехто починає обурюватися, що це невиховано - мовляв, у мене проблеми в голові, що мене це цікавить.

Видавати ці вислови не збираюся. Колекціоную для себе. Шкодую, що не всі запам'ятовуються. Буває, крутиться в голові якийсь цілий день. Сьогодні крутиться: "Штани мої шаровари, ви ж мене шанували, а я вас усрав".

Чим українська сороміцька лексика відрізняється від російської, польської?

Можна говорити про "анальний" характер української сороміцької лексики, на відміну від "генітального" забарвлення російської. Українцям не характерно матюкатися: "бл...ь", "є...ать", "х...ня". У нас все через "сраку". Ще є третя група такої лексики - яка стосується богохульства. Її найбільше вживають у Польщі. Але навіть вислови про сраку українські - не лайливі. Просто хочуть сказати так, щоб смачно було - "гімном заліпити". Лайливих слів, пов'язаних зі сракою, все одно мало. Є, але вони скоріше добрі. У нас до сраки відносилися з повагою.

у другому виданні повикидали всі записи Грушевського про місячні і статеві акти

Ще сто років тому ця і подібна табуйована лексика була широко вживаною?

І ця, і пов'язана з сексом лексика була добре знана. Мене цікавило свого часу дитинство в історії - як виховували дітей раніше, з найдавніших часів, навіть з палеоліту. Мені потрапила до рук книжка Марка Грушевського "Дитина у віруваннях і звичаях українського народу" - перевидання 2006 року. Потім я знайшла перше видання - 1907-го. Була вражена, що у другому виданні повикидали всі записи Грушевського про місячні і статеві акти. Думаю: "Що це таке?". Почала Грушевського копати і виписувати ці його слова. Потім збирала фольклор. Їздила по експедціях і почала знаходити, як говорили про статевий акт раніше в народі. Ми думаємо, що зовсім завуальовано - типу "бандурка", "криниченьку копав". Але були значно прозоріші вислови - зрозуміліші для сучасної людини. У нас же зараз поширена думка, що жінка-берегиня виростала у вишиваночці, потім сідала під іконою, брала в руки дитину, і все. Обурює, коли починають апелювати до моральності давньої. Фольклор нам каже зовсім інше.

"Смішно козі, що срака в грязі" - про сміх без причини. Записала на Донеччині. Наступні - з Полтавської і Черкаської областей:

"А гімна мерзлого не хочеш?" - про забаганки.

"Чого крутишся, як гімно в ополонці?"

"Срала, мазала, ліпила - не хватило кізяків".

"А там того шумовиння, як на сраці ластовиння" - про інформацію, яку не можна перевірити. З Холмщини.

Загадка з Хмельниччини: "Маленьке, руденьке, а всякого пана з воза зсадить". Гімно це. Ще там казали: "Теля в сраці, а баба довбнею маха" - коли хтось розводить паніку наперед.

З Яготинського району під Києвом порівняння "Срака-кочерга" і приказка "Шукати в сраці шкварка" - це доколупуватися до чогось, придиратися.

"Сраку в жменю - і гайда" - Самбірський район, Львівщина.

Читайте також
Зараз ви читаєте новину «"Жінка без сраки - як село без церкви" - 200 висловів про дупу зібрала Настя Мельниченко». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

293

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Loading...
работа во львове ukr.net: самые свежие новости украины