Кілька соток городу Степан Халіманчук із села Заболоче Олевського району на Житомирщині засадив березами. Дерева виросли на 3-6 м заввишки. Щозими ріже гілля.
— Зараз бруньки на березі дрібні, як блохи. Мають дуже сильні лікувальні властивості. А тільки-но розпустяться, стають ненужними. Ми ріжемо старі вєтки, на них бруньки корисніші, — розповідає 45-річний Степан Халіманчук.
Із дружиною Світланою несе оберемки гілок додому. Затоплюють піч і розкладають гілля на ній. За добу обсихає. Розстеляють на долівку простирадло. Оббивають бруньки об колодку.
— Просіюємо їх через крупне сито, щоб гілки відсіяти. За день із жінкою набиваємо 8-10 кіло сухих бруньок. Зсипаємо у мішки і виставляємо на веранду. Там сухо і холодно. Як на городі все пооббираємо, ходимо в посадки за село, ріжемо там гілки. Обтріпаними віниками піч топимо.
Двічі на тиждень возять бруньки на фабрику лікарських трав у Житомир. Добираються маршруткою. Здають по 50 грн/кг. Халіманчуки заготовляють бруньки з грудня до кінця лютого. За зиму заробляють 33-40 тис. грн.
Заготівельники просять здавати насіння соснових шишок. Платять по 120 грн/кг.
— Шишки треба посушити й вибити насінини. Іноді доводиться витягувати нігтями чи пінцетом. З двох мішків шишок виходить кіло насіння, — розповідає заготівельник із Хмельницького Олександр Іванець, 37 років. — Зимою приймаємо сушені гілки вільхи. Дуже помічні від ревматизму. Кору ялини теж беремо зимою. Даємо по 30 гривень за кіло.
8 
35413
Коментарі