Якщо бізнес йтиме добре, до Нового року переїдемо з дружиною з однокімнатки в двушку, — каже 32-річний Андрій Присяжнюк із міста Пустомити на Львівщині.
Зі шваґром Миколою, 29 років, щомісяця їздять до Німеччини по меблі.
— Там, щоб викинути диван на свалку, треба заплатити 70-100 євро. Тому меблі віддають безплатно. Головне — вчасно прочитати оголошення в інтернеті й домовитися швидше. Крім українців, за цим товаром ганяються турки. Відкривають магазини "Уживані меблі " й продають трохи дешевше за нові. Німці турків не люблять, віддають перевагу нам.
На німецьких сайтах оголошень Андрій шукає свіжі повідомлення geben Mobeln (віддам меблі) або Sofa frei (диван безплатно). Через скайп або "Фейсбук" зв'язується з власником, домовляється про день і час.
— Часто на додачу віддають старі велосипеди, інструменти, іграшки та одяг. У дружини сім дамських велосипедів і чотири пари роликів. Коли йдемо до родичів на день народження, несемо з собою ровер.
Відчиняє гараж. Уздовж стіни стоять три меблеві стінки, два шкіряні крісла, кухонний куточок і пральна машина.
— У грудні приїхали до німкені Гелени, яка щойно зробила ремонт. Віддала нам шкіряний диван, два надувні матраци, бетономішалку, чотири світильники, майже нові кухонний комбайн, мікрохвильовку і шафу-купе, якій не більше двох років. Її чоловік віддав вісім зимових шин — кращих за наші нові. У Гелениної сестри забрали пароварку, м'які крісла та двоспальне ліжко з ортопедичним матрацом. На додачу дала дві дублянки. Одну жінка перешила собі на полушубок, другу подарувала тещі.
Для поїздок оформляє польську шопінг-візу за 60 євро. З нею можна перетинати кордон один раз. У Шенгенській зоні можна перебувати тиждень.
— Машину лишаємо на безплатних стоянках біля супермаркетів. Раніше їздили до Дрездена. Але в Берліні більше оголошень. Раз віз 2-метровий холодильник "Сіменз". На кордоні заставили вигрузити, бо перевозити холодильники і морозильні камери не можна. Пропустили б, якби заплатив 200 доларів. Але я пожалів.
За одну поїздку заробляє 12-16 тис. грн.
— Шкіряний диван в офіс продав за 4,5 тисячі гривень, крісло за 1,5 тисячі. По тисячі збуваю дитячі коляски. За півтисячі — пароварки, хлібопічки, кухонні комбайни.
Продукцію продає його дружина Олена через соціальні мережі "ВКонтакте" та "Фейсбук".
— Лоханулись у грудні. Взяв із собою товариша. Вітька у Німеччині хотів купити вантажівку. Не знали, що в нерозмитненому авто не можна нічого перевозити. Забили його машину диванами і стінками. Два дні нас українська сторона не хотіла впускати. Роздали прикордонникам 300 доларів і 60 євро. Обіцяли допомогти домовитися з начальником митниці. Але тільки гроші витягували і зникали. Я сам пішов до начальника. Кажу, що Вітька — то мій брат, уперше їде за кордон. Купив меблі для своєї багатодітної сім'ї та два дивани у молитовний дім. Начальник — євангеліст. Повірив і дав добро на пропускному пункті.
100 гривень заробляє на пачці порошку
Із Польщі Андрій Присяжнюк возить побутову хімію.
Пральний порошок, що не містить фосфатів і не викликає алергії, бере у пачках по 10 кг.
— Там купую по 25 злотих — 64 гривні, тут продаю по 160 гривень. Коли їдемо до тещі у Львів, заїжджаємо на ринок. За годину збуваємо 10 пачок. Однієї вистачає на рік.
Із Німеччини привозить каву.
— На ній не заробляю, бо ціна майже та сама, що в нас. У Берліні 5 євро, у нас в "Ашані" — 58 гривень.
За кордон возить горілку і цигарки.
— Німці наших сигарет не хочуть. Кажуть, вони хімічні. Після них дере в горлі й болять бронхи. А поляки купують. Горілку нашу і в Польщі, і в Німеччині люблять. За 3 євро у Берліні продають пальонку. Нею можна отравитися. Та, що по 8 євро, краща, але її ніхто не купує, бо є дешеві та якісні віскі і текіла. Я горілку беру по 28 гривень, а полякам продаю по 40 за пляшку. За раз веземо до 10 пляшок на двох. Якщо більше, на митниці знайдуть і заберуть.
9 
35413
Коментарі
2