Сьогодні, 21 червня, в крематорії на Байковому цвинтарі прощалися з поетом Леонідом Талалаєм.
Зібралося близько сотні людей. Були Володимир Яворівський, Михайло Слабошпицький, Віктор Баранов, Дмитро Іванов, Сергій Пантюк, Любов Голота і Лесь Танюк.
"Леонід Талалай був глибоким і талановитим ліриком. Його поезії були чистими, як сльоза. У віршах він умів поєднувати простоту викладу та глибину образу. Те, що іншим діставалося великою працею, йому давалося легко. Адже він отримав свій талант від Бога. Певний, що земля довго готувала і філігранила його талант", - сказав кореспонденту Gazeta.ua письменник Борис Білаш.
"Ми ще не оцінили його значення, як поета. Це визнання попереду", - додав він.
На похоронах була вдова Леоніда Талалая Тетяни Винник, його перша дружина Раїса Харитонова та прийомна донька Соломія. Вони стояли біля труни. В руках тримали запалені свічки.
"Якби не такий фінал, то можна було б сказати, що Леонід Талалай прожив щасливе життя. Він жив як справжній поет: любив подорожувати, рибалити, ніколи не ставив гроші на перше місце. Статки мав малі. Казав: "За все треба платити. За свою свободу плачу нестатками". Останні роки йому допомагали друзі. Від грошей не відмовлявся. Казав: "Спасибі. Відтанцюю", - розповів директор видавництва "Ярославів Вал" Михайло Слабошпицький.
"В останні роки його поезії стали брутальними і страшно гіркими, як саме життя. Його остання добірка в "Літературній Україні" вийшла потойбічною. Здавалося, що він у тих віршах прощався. Всі, хто їх читав, говорили про якесь погане передчуття", - додав він.
7 
79692
Коментарі
1