Протягом трьох днів під Лубнами в урочищі Солониця працював козацький табір. Приурочили його відкриття до 95-річчя Ромоданівського бою. У табір зголосилися біля 100 осіб з різних куточків Полтавщини та сусідніх областей.
Відповідно до положення у козацькому таборі участь могли взяти всі бажаючі не залежно від віку й статі.
" Тема Ромоданівського бою довго замовчувалася. Я про цей бій дізнався випадково. . Прочитав був книгу спогадів про чорних запорожців УНР. Там згадувався бій під Ромоданом. Почав шукати свідків тих подій. Натрапив на спогади безпосередніх учасників бою: Всеволода Петріва – командира кінного полку армії УНР та Никифора Авраменка. Останній служив старшиною у пішому полку цієї армії. Під Ромоданом у далекому 1918 році військові підрозділи Української народної республіки вели бій із військовими частинами окупаційної більшовицької Росії. І окупанти в цьому бою зазнали нищівної поразки. Мабуть, тому дані події і замовчували в минулому . Так і виникла ідея до 95-річчя цієї події організувати козацький табір" – пояснює керівник табору Олександр Афанасьєв.
Згідно положення проведення козацького табору має на меті відродження серед українців військових традицій українських козаків з наступних напрямів: ідеологічні традиції; історія України; історія українського війська; історія і символи українського національно-визвольного руху.
У п'ятницю учасники табору ставили палатки, організовували свій побут, формували таборові чоти та рої. Також у яру в тіні дерев вирили копанку для зберігання продуктів.
Наступного дня заняття за розкладом. О 6.00 побудка, потім протягом 50 хвилин так звана руханка (фізичні вправи). Після цього таборовий капелан проводить ранкову молитву.
Далі - заняття з рукопашного бою та стрільби.
На один із пагорбів кілька осіб тягнуть мотузки, прив'язують їх до дерева на вершині. Тут юні козачата будуть освоювати ази скелелазіння.
"Друже Вишня, бери казан та з другом Дубом сходіть до річки наберіть води", – каже командир рою, звертаючись до двох козачат.
З пагорба по стежці до табору прямує група молоді. Більшість у камуфляжній зеленуватій формі.
"Слава Україні, шановне панство!" – вітаються.
"Героям слава!" – відповідають з наметів. Це прибула у табір група молоді із Полтави.
По обіді усі присутні шикуються на імпровізованому плацу. Піднімають державний прапор, співають Гімн України.
Збоку біля груші стоять кілька місцевих мешканців. Спостерігають за дійством.
"Це не просто табір. Це до душі людям цілеспрямованим. Думаєте, типу розбили пам'ятник Бандері і все. Ні, це війна символів. І це не просто совок. Он, візьміть турків. Із-за парку постала нація. А у нас поки що переважно бидло, біомаса"– каже чоловік років п'ятдесяти, звертаючись до сусіда поряд.
Один із роїв готується до стрільб. Керівник проводить інструктаж.
Пістолет бере хлопець років дванадцяти. Довго цілиться, стріляє.
" Ну ти й мазило. Навіть у молоко не попав", – сміється його товариш.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Полтавщині біля 200 підлітків стріляли та долали перешкоди
"На, сам попробуй!"– огризається хлопець.
Напарник у праву руку бере пістолет. Рука труситься. Хлопець на кілька секунд опускає руку вниз. Знову цілиться. Стріляє. Куля летить мимо мішені.
"Просто пістолет дуже важкий, не можна нормально прицілитися", – виправдовується.
Метрів за сто у тіні дерев інструктори учасникам табору показують основи рукопашного бою.
"Ми з Дніпропетровщини із організації "Тризуб". Хочемо молодим людям у доступній формі показати елементи самозахисту, орієнтування на місцевості, критерії організації та правила поводження у таборі" - розповідає 30-річний Сергій Борисенко з Кривого Рогу.
"Зоре моя, мій друже єдиний. І хто знає, що діється в нас на Україні..." – чути пісню з намету, котра слугує похідною кухнею.
Наступає вечір. Учасники гуртуються біля таборової ватри.
В останній день козацького табору проводять 10-кілометровий марш до Козацького хреста. Його встановили у 1995 році на березі Сули на честь Солоницької трагедії — бою козаків Северина Наливайка із військом польського короля у 1596 році.
Учасники табору шикуються біля хреста. Військовий капелан отець Сергій із Дніпродзержинська проводить молебень за полеглими козаками.
"Ми зібралися на цій политій козацькою кров'ю землі, щоб осягнути міць і силу козацької доблесті. Кожен повинен зрозуміти, що ми козаки не за формою, не за присягою, а по духу", – лине голос священика над Сулою.
3 
79692
Коментарі
1129