Голова Спілки українців у Португалії Павло Садоха розповів, як діаспора допомагає фронту та з якими труднощами зіштовхується. У інтерв'ю 5.ua він зазначив, що допомогу українці Португалії почали збирати фактично відразу після початку революції. Спочатку передавали її для мітингувальників, а коли почалася війна – для війська. Португальці дуже дивувалися з такої самоорганізації: соціальні чи військові конфлікти є в багатьох країнах, але жодна спільнота не допомагає так віддано своїм землякам, як українці.
Як правило португальська діаспора працює через гуманітарну співпрацю зі Світовим конгресом українців, представництво якого два роки тому відкрили у Києві. Їм надходять запити, а вони потім звертаються до громад за кордоном і повідомляють, що потрібно.
Спочатку купували одяг для військових, якісне взуття, наплічники, а згодом ‒ транспортні засоби, які перед тим, як віддати на фронт, мусили відремонтувати.
"Загалом працюємо у трьох напрямках: допомагаємо військовим, в основному – добровольчим батальйонам, медичним закладам та надаємо гуманітарну допомогу переселенцям з Криму, Донецька і Луганська, а також дітям загиблих військовослужбовців. І скажу вам, що провезти ту допомогу найважче саме через український кордон. Одного разу мені довелося простояти 18 годин – ніяк не хотіли мене пропустити в Україну", – розповідає Павло Садоха.
Він додав, що волонтерство тримається на зусиллях громади, іноді допомагають португальські організації, що займаються трансфером грошей, і вони стають спонсорами деяких акцій.
"Буває, що гроші для війська нам передають українські громади португальських міст, або просто люди доброї волі. Знаю одну сім'ю, яка витратила приблизно 4,5 тисячі євро для допомоги. Вони навіть у відпустку не поїхали, щоб зекономити гроші для наших хлопців. Щирі патріоти".
Нагадаємо, українські емігранти в Лісабоні, Португалія, оголосили безстрокову акцію підтримки української льотчиці Надії Савченко.
3 
79692
Коментарі