- Пропустите! У меня больше прав быть здесь сегодня, чем у всех вас. Тут погибли мои дед и бабка. - Дивакуватий бородач у джинсовому костюмі намагається пройти крізь кордон міліції. Його м`яко переконують, що за годину він матиме можливість покласти квіти до пам`ятника. Пропускають лише по списках, що напередодні склали в адміністрації прем`єр-міністра. Пред`являю службове посвідчення, проходжу через металеву рамку. 9 година 30 хвилин, Бабин Яр. Всю територію меморіального комплексу між вулицями Мельникова і Дорогожицькою оточили охоронці Управління Державної охорони. Чоловіки стоять через кожні 2 метри.
Уздовж обох боків алеї, що веде до самого пам`ятника, вишукувалися нацгвардійці. Кремезні охоронці у цивільному розосередилися по території парку. З півсотні учасників церемонії очікують на прибуття прем`єр-міністру. Окремою групкою стоять духовні особи - очільники релігійних конфесій. Голова українських мусульман Шейх Ахмед Тамім розмовляє з головою УПЦ патріархом Філаретом. Голова юдейської общини - із представником УГКЦ. Трохи осторонь - кілька представників інтелігенції: Мирослав Попович, Іван Драч, Йосип Зісельс.
- Представники влади приходять сюди кожного року, починаючи з 1991-го. Це новий компонент нашої державної ідентичності, бо та війна зачепила українців так само, як і євреїв. - Пояснює пан Зісельс. - То й хай собі приходять. Кількість охоронців вважаю виправданою, це звичайні заходи безпеки.
- По-перше, кожна порядна людина..., - починає говорити Мирослав Попович. Раптом до нас підскакує чоловічок в окулярах і, перериваючи 85-річного філософа, втискається між ним і мною, подає йому руку. Пан Попович із ним вітається. Повертаю обличчя і впізнаю Арсенія Яценюка. Але той відскакує на кілька метрів і застигає у позі очікування, з поглядом, спрямованим вбік, у простір. За пару хвилин з`являється почесна варта з жовно-синім траурним вінком. Вмикають запис "Мелодії" Мирослава Скорика. Починається офіційна церемонія.
Вінок покладено до підніжжя меморіалу, квіти від представників уряду теж. Слідом за світською владою свої квіти кладуть духовні особи. Лунає державний гімн. Його виконують наживо. Військовий оркестр розположився трохи осторонь. Посол США Джефрі Пайет, разом із дружиною, теж ідуть до пам`ятника покласти букет. На півшляху зустрічаються з головою уряду, що прямує назад. Кілька хвилин триває бесіда посла з Арсенієм Петровичем. Обличчя серйозні, розмовляють стиха, але Яценюк жестикулює.
- Якою б важкою не була пам`ять про Другу світову війну, вона об`єднує нас всіх, громадян України. - Коментує офіційну позицію влади Володимир В`ятрович, голова Інституту Національної пам`яті. - Такі заходи, як зараз, за участю прем`єр-міністра, показують, наскільки важлива для нас тема Голокосту і, зокрема, Бабиного Яру, який є символом Голокосту в Україні. Дуже важливо говорити про всі трагедії, що мали місце на території України протягом 1930-х - 40-х років. Сьогодні відбудеться перше засідання оргкомітету з підготовки заходів до 75-х роковин розстрілів у Бабиному Яру, які чекають на нас наступного року. Матимемо продемонструвати всьому світові, наскільки важливою для українців є ця тема.
Одразу по завершенню офіційної частини заходу, очеплення знімають. Солдати, нацгвардійці, охоронці в цивільному зникають за кілька хвилин. Півтора десятки літніх жінок і чоловіків йдуть до пам`ятника узникам концтаборів і дітей-жертв нациського терору. Він знаходиться за півсотні метрів від алеї, що веде до меморіалу, але під час офіційної церемонії охорона до нього не підпускала.
- На території Бабиного яру знаходяться кілька пам`ятників. Дуже прикро, що офіційні особи вважають за потрібне покласти квіти лише до центрального. - Каже 73-річна Марія Пилипівна Луніна. - Я народилася в концтаборі. - Щойно показувала охоронцям посвідчення голови комісії з соціально-правових питань Київського відділення Української спілки в`язнів-жертв нацизму, але вони не пустили. Хоча тут ви бачите людей, чиї батьки були примусово вивезені в Німеччину, і чиє дитинство пройшло у концтаборах. Прикро було. До нас поставилися, як до другорядних людей.
7 
79692
Коментарі
3