Що робити із дірявими трубами міських комунікацій, чи можна пити воду з крану в Києві, як дати лад забудові на берегах Дніпра і на чому найбільше розкрадають у столиці.
Про це говоримо з Володимиром Бондаренком, головою фракції "Батьківщина" в Київраді. Він очолював міськадміністрацію з 7 березня по 25 червня 2014 року.
У громадській приймальні Володимира Дмитровича на вул. Гната Юри, 9 висить виткана шовком картина: Володимир Великий хрестить киян. На іншій — полотно із зображенням збудованої Бондаренком церкви. У кутку — ікони та вишита на рушникові молитва.
- Київська влада не монолітна. Міський голова Віталій Кличко обмежений у повноваженнях. Вказівки кого куди взяти дають "згори". Особисто він призначав хіба керівника департаменту освіти, - каже про кадровий потенціал теперішньої столичної влади.
- В управління водними ресурсами втручається менеджмент корпорації "Рошен". Проте недавно комісія житлово-комунального господарства Київради не дозволила безоплатно використовувати свердловини питної води їм та лікувальному центру "Феофанія". Це порушує баланс джерел і зменшує прибутки водоканалу на десятки мільйонів гривень.
На транспорт впливає бізнес-партнер президента, а нині перший заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони Олег Гладковський (голова наглядової ради корпорації "Богдан". - gazeta.ua). Він забезпечує місто черкаськими автобусами.
На земельні справи - менеджери "Ленінської кузні" (публічне акціонерне товариство, належить президенту. - gazeta.ua).
Серед заступників Кличка проблемами міста займається лише Петро Пантелеєв. Має інженерський досвід, відповідає за житлово-комунальну сферу.
Які стосунки у Кличка з центральною владою?
- Напружені. У прем'єра Володимира Гройсмана ставлення до Віталія Кличка - таке собі. Мер намагається вибивати місту різні компенсації від уряду. Але безрезультатно.
- Влада взялася ремонтувати дороги. Хваляться, що такого в столиці не було багато років. А насправді - це розбазарювання грошей.
Минулого літа відновили тротуар і паркан біля метро Університет, неподалік Ботанічного саду. Використали дорогий, якісний асфальт із полімерами. Але комунікації не замінили. Покриття просіло, з'явилися впадини.
Капремонт основних шляхів треба проводити після повної заміни каналізаційних труб, водопостачання чи теплотраси, телефонних кабелів, електромереж.
Ще одна помилка - прокладуть асфальт, а потім міняють люки. На цьому "наварюють" мільйони. Наприклад, у США люки облаштовують не вздовж дороги, а збоку. Це спеціальні канали з пластиковим коробом. Працівники відчиняють його й виконують свою роботу. Жодних незручностей для руху транспорту.
Використання такого асфальту виправдане?
- Для міських доріг доцільніше було взяти бетон. Німці ще у часи Другої світової клали із нього автошляхи. Ті автобани служать досі.
У Києві так покриті деякі схили Дніпра. Бетон міцніший, довше служить, екологічно чистіший за асфальт із полімерами. У спеку не виділяє шкідливих речовин.
Але вісім крупних цементних заводів в Україні зараз належать французькій фірмі "Ляфарж".
Чому в нас так багато проблем із комунікаціями?
- У місті багато дірявих труб. Буває водопровідні труби встановлюють зі сталі, без спеціального захисту. Через це виникають дірки.
Новітні матеріали — пластик, кераміка, інші стійкі матеріали використовують украй рідко.
З початком опалювального сезону люди сплачуватимуть за новими комунальними тарифами. Із чого вони складаються?
- Почнемо з електроенергії. В Україні вона п'яти типів. Вироблена від спалювання вугілля, торфу, дров. Або мазуту. Третій тип - енергія з гідроелектростанцій. Є ще атомна й альтернативна. По них вивели середній тариф, хоч собівартість у кожної - різна.
У тариф також закладають зарплату трудового колективу. Навіть фуршети для зустрічей з іноземними інвесторами. До деяких тарифів включали затрати на очищення дворових туалетів - хоч їх давно немає.
Домінантним у тарифоутворенні став газовий фактор. Ахметовське Київенерго сьогодні "стогне", бо мають розраховуватися з постачальниками газу наперед.
Газ подорожчав із 657 гривень до 1300 за гігакалорію? Чому так багато?
- Міста України опалюються змішаним газом: власного видобутку та з-за кордону. Ми добуваємо блакитного палива - до 30 мільярдів кубометрів у рік. Споживаємо - 18 мільярдів кубів. Покрити житлово-комунальні потреби населення можемо. Імпортованим могли б користуватись приватні підприємства. Але владна верхівка не хоче цього.
Раніше газове господарство столиці належало структурам олігарха Дмитра Фірташа. Після його переговорів із Віталієм Кличком та Петром Порошенком у Відні частка олігарха в цьому бізнесі зменшилась на користь оточення президента. Змінили наглядову раду Київгазу. На блакитному паливі бізнесмени заробляють шалені гроші, експортуючи за кордон. Потім держава звідти його купує.
Компанії, які контролюють поставку газу до споживача, роблять його неякісним. Підмішують інертний.
Якось проводив експеримент разом із братом дружини із російського Санкт-Петербургу. Говорили по скайпу. Разом поставили на однакові конфорки трилітрові каструлі з водою. У нього закипіла на третину часу швидше, ніж у мене.
Субсидії дозволяють економити?
- Пересічній людині вона помічна. Але механізм - корупційний. Немає стимулу економити. Гроші йдуть напряму олігархам.
Кияни скаржаться на великі тарифи за опалення. Щоб менше платити, треба термоізолювати всі будинки й поставити прилади обліку на кожен. На всю Україну це коштує близько 10 мільярдів гривень. На Київ - 2 мільярди.
- Зараз на Київводоканал впливають близькі до президента структури. Більше як половина вартості залежить від ціни на електроенергію та очистку. Насоси застарілі, тому вартість підкачки - 35 відсотків загального тарифу водопостачання. У розвинених країнах - до 8 процентів.
Також у тариф вкладають очищення, довжину водогону до місця споживання. Є такий показник - нормативні втрати води від забору до споживача. У нас він 18 відсотків, у Німеччині - 2, у Польщі - 5.
Чи можна пити київську воду із крану?
- Так, вона придатна для пиття. Звісно, бажано очищати фільтрами або вживати артезіанську. У Києві понад дві сотні бюветів, частину з них закрили.
У водному господарстві є низка проблем. Наприклад, очищення річкових вод. Ще в 1990-х роках мені вдалося розчистити річку Нивку. На її березі стояло 53 підприємства, які зливали у водойму відходи гальваніки. Це йшло нам у крани. У Києві досі немає загальної програми очищення вод. Концепція стоків застаріла.
Центр міста зведений на плавунах. Колишній мер столиці Олександр Омельченко дозволив збудувати підземний торговельний центр "Метроград" у центрі. Довелось гідроізолювати шматок Хрещатицького яру. Через це почався підйом ґрунтових вод. У підвалах непарної частини будинків по Хрещатику стала підніматись вода. Всі водні акваторії Києва перетворили на пожежні водоймища. Дали такий статус озерам. Це означає, що їх можна засипати, забудувати.
Забувають про екологічні нюанси. Наприклад, за кордоном зведені спеціальні підземні переходи для тварин. А в нас, коли вранці їдеш з віддалених мікрорайонів у центр, дорогою бачиш кілька трупів собак, котів, їжаків.
На чому в Києві крадуть найбільше?
- Прибутковою є поховальна справа. Два роки тому у моргах виявили багато невпізнаних тіл, по яким ведеться слідство. Їх не можна було кремувати — бо ймовірна ексгумація. А ховати ніде. Із 200 місць у холодильнику було 2 вільних. Лише після мого втручання знайшли місце на кладовищі, похоронили.
У Києві 32 цвинтарі, де можна підхоронювати. На цьому й заробляють. Гроші йдуть "у тінь". Рішення приймають люди, пов'язані з криміналом.
Померла дружина мого товариша. Приїжджаємо на Байкове кладовище її хоронити. А там на передній алеї біля Щербицького (Володимир Щербицький, перший секретар Компартії України у 1972-1989 роках. - gazeta.ua) припарковані ряд машин. Я до керівника цвинтаря. Каже, прийшли хлопці і пригрозили: якщо не дозволить тут поховати людину, сам у тій ямі лежатиме.
Через таку корупцію кілька моїх друзів поховані в селі Романівка під Києвом.
Зелене господарство прибуткове. Колишній міський голова Олександр Омельченко купував пилки по тисячу доларів, щоб з омелою боротися. Гілки продавали бізнесменам двері виготовляти. Керівництво організацій, які відповідають за озеленення, не знають біології.
У школах крадуть. Міняють двічі на рік столярку. Здирають із батьків гроші, а насправді купують на бюджетні. З однієї школи наварюють мільйони.
Які бізнеси в столиці тепер - у період кризи - найприбутковіші? У чиїх вони руках?
- Непогано заробляють на виїзній торгівлі. Кавомобілі були повністю підконтрольні Державтоінспекції. Правоохоронці контролюють місця у підземних переходах, де люди продають речі з підлоги. Сміття стало прибутковішим. Особливо сортувальне - скло метал, пластик, органіка. Раніше це була монополія компанії "Грінко". Тепер займаються багато компаній.
Не можуть дати лад забудові на Трухановому й Жуковому островах. Забудовуються береги Дніпра. Як це зупинити?
- Черновецький (Леонід Черновецький, міський голова Києва у 2006-2012 роках. - gazeta.ua) створював цілі товариства забудовників. Віддавав підставним студентам по клаптику київської землі. Пізніше з них формували наділи по 60 гектарів. Ділянку отримала Раїса Богатирьова й інша "регіональна" вшивота. Труханів острів теж заселили видатні люди. Штангіст Анатолій Писаренко, один із колишніх міністрів енергетики.
При Віталієві Володимировичу розікрали ще третину острова. Там зараз особиста тренувальна база мера. Катається на лижах.
2 
7644
Коментарі