Два десятиріччя тому Україна, сповнена найкращих надій, із вірою у щасливу долю, на яку, без сумніву, заслуговує, розпочала новий виток своєї історії як суверенна і незалежна держава. Сьогодні минає 20 років відтоді, коли під час референдуму 1 грудня 1991 року понад 90% громадян проголосувало за незалежність країни, продемонструвавши бажання власними силами творити свою долю без будь-якого втручання ззовні. Світ був приголомшений результатами волевиявлення українців, адже побачив єдність нашої спільноти в нестримному прагненні до здобуття незалежності.

Наша держава пройшла процес свого становлення, можливо, не так швидко, як інші, але без катаклізмів і без трагічних наслідків. Це наш найбільший здобуток! Однак системне втручання у нашу суверенність зумовлює й сьогодні згубні спроби заборони природного права українців розмовляти рідною мовою, жити на рідній землі і знати її правдиву історію, творити власну, питому для нас культуру. Натомість на державному рівні в Україні запроваджують так звану мову міжнаціонального спілкування, витісняючи державну – українську.

Маю глибоку віру і щасливі сподівання, що своїми активними діями доведемо, що ми, українці, зможемо побудувати нашу державу на загальнодемократичних принципах, зберегти наші фундаментальні традиції, рідну українську мову, культуру, віру, духовність. Тільки сильна незалежна Українська Держава є запорукою збереження нації та її мови.

Від позиції кожного як Людини, як Громадянина залежить те, чи почнемо утверджувати моральні засади і демократичні принципи, у якій державі житимемо завтра ми, наші діти та внуки. Майбутнє України в наших руках. Потрібно лише гідно обстоювати власну громадянську позицію, рішуче протистояти антиукраїнській зрадливій пропаганді, щоби ми без сорому могли дивитися у вічі прийдешнім поколінням.

×