Постало питання: "Яку мову давати дитині першою?". Першу мову дитина засвоює легко. Хотілося би скористатися цією можливістю, і дати йому ту, яка дасть більше переваг на майбутнє, - розмірковує Сергій Шинкаренко на сайті "Хвиля". Переклад з російської - Gazeta.ua.
Враховуючи місце проживання, Київ, і вільне володіння тільки двома мовами, вибір не великий: або українська, або російська.
Керуватися при виборі політичними вподобаннями не хочеться. Дитина не може бути об'єктом експериментів з боку батьків. Вибір повинен бути продиктований здоровим глуздом.
Спочатку вибір здався очевидним.
(Для розуміння того, що написано нижче: мова - це: структура + лексика)
Українська мова дає більше переваг, ніж російська, тим, що лексика української мови ближча іншим слов'янським мовам. Тобто людина, що володіє українською мовою, зможе більш-менш зрозуміти практично будь-якого слов'янина.
Українська мова, територіально перебуваючи в середині слов'янської групи мов, має більше лексичних зв'язків з навколишніми слов'янськими мовами. А російська, перебуваючи на околиці цієї групи, не має такої кількості зв'язків зі слов'янськими мовами. (Можна сказати, що російська мова торкається інших, не слов'янських груп, і має з ними деякі лексичні зв'язки. Але це все одно не дає змоги росіянину розуміти неслов'янські мови - у них бази різні).
Для перевірки цього свого припущення довелося провести експеримент. Перегляд польського фільму ("Варшавська битва. 1920") без перекладу, польською мовою, показав, що зрозуміти, про що мова, більш-менш можна. І зрозуміти можна тільки завдяки тому, що володію українською лексикою. Саме вона давала можливість розуміння.
Відтак, засвоївши лексику української мови, можна потенційно спілкуватися з усіма представниками слов'янської групи мов. А засвоївши лексику російської - тільки з тими представниками слов'янської групи, з ким вона дотична.
Начебто очевидна перевага української мови. Але робити вибір тільки на підставі такої дрібної функціональної переваги - нерозумно. Адже ту чи іншу лексику, при необхідності, можна завчити дуже швидко.
Довелося проводити "дослідження" далі. Тим більше, не давало спокою питання: "Якщо річ усього лише в різниці лексики, то чому українцеві легше дається російська мова, ніж росіянину українська?" Швидше за все, питання не тільки в різниці лексики.
Мова - це не тільки лексика (лексика в мові взагалі вторинна). Це певна абстрактна структура. Лінгвістична абстрактна структура, яка намагається описати (а може, створити) світ. І чим ця структура складніша, тим краще вона передає всю складність і розмаїтість світу.
Якщо мислення - це здатність оперувати абстрактними (віртуальними) структурами й елементами цих структур, то виходить, що чим складнішими абстрактними структурами людина може оперувати, тим розумніша вона є. Тобто, по-простому, якщо тригонометрія - це складніша абстрактна структура, ніж таблиця множення, то той, хто "шарить" у тригонометрії, швидше за все розумніший, ніж той, у кого максимум - таблиця множення.
Це ж стосується і мови, тобто лінгвістичної абстрактної структури. Природно, що мова всього лише перша абстрактна структура, яку засвоює людина. Надалі в житті вона стикається з великою кількістю абстрактних структур.
Але так як першу лінгвістичну структуру дитина засвоює невимушено, то доцільно дати їй якнайскладнішу структуру. Це дасть їй можливість легко засвоювати інші, простіші, аналогічні структури. Та й взагалі, практика роботи зі складнішою структурою дає корисний досвід на майбутнє.
То, можливо, саме в різній складності лінгвістичних структур криється відповідь на питання: "Чому українцеві легше дається російська мова, ніж росіянину українська?"
Для того, щоб визначити в якої з двох мов структура складніша, можна подивитися на хід розвитку обох.
Років 1000 назад (цифра умовна: цей текст не претендує на науковість) не існувало ні української, ні російської. У них був спільний предок, назвемо його умовно "руський" (або "руська"). Різні шляхи розвитку цього "руського" предка привели до появи і української, і російської мов.
Українська з "руської" розвивалася природно.
А російська змінювалася неприродно: то спрощувалася (примітивізувалася), то розвивалася. На території Московії, і, тим паче, за нею (на схід), "руська" була чужою мовою. А для того, щоб аборигени засвоювали чужу мову, структура такої мови зазвичай спрощується. І так як фактично відбувалася русифікація спочатку самої Московії, а потім інших її земель, то структура "руської"-російської мови періодично спрощувалася. (До речі, аналогічна ситуація відбувалася з американським варіантом англійської мови.)
В результаті вийшло так, що структура російської відносно української простіша, примітивніша. Це і є відповіддю на те, чому українцеві легше дається російська, ніж росіянину українська. Структура російської мови не може поставити перед носієм української мови нерозв'язних задач, а навпаки - може.
Нашвидкуруч можна привести ряд прикладів з української мови, які підтверджують її складнішу структуру, ніж структура російської:
- наявність кличного відмінка (vocativus) для всіх іменників в українській. (У російській тільки деякі архаїзми мають такий відмінок: "отче наш");
- в українській більше суфіксів;
- велика деталізація в термінах в українській. Наприклад, щоб зрозуміти, яке "масло" в російській, до нього потрібно додавати прикметники, а в українському на кожне "масло" є свій унікальний іменник (і їх більше, ніж два :) ). Це наслідок того, що для зрусифікованих аборигенів потрібно було узагальнювати поняття, а не деталізувати.
- в українській мові для словотвору використовується не тільки принцип функціональності, але і принцип мелодійності (ергономічності) слова. Українська мова може собі дозволити ускладнення, викидаючи "обтяжливі" для мови шматки слів. У російській такі ускладнення при словотворенні загрожують можливим нерозумінням для зрусифікованих аборигенів. Приклади для наочності: 1) рос: "санкцион-(ер)" -"санкцион-(ир)-овать", а укр: "санкціон-(ер)" — "санкціон-(!)-увати"; 2) рос: "счас(т)ье" – "счас(т)ливый", а укр: "щас(т)я" – "щас(!)ливий"; 3) рос: "пчело-вод" (тобто суто функціональне словоутворення), а укр: "бджоляр".
Фахівці можуть підказати ще низку прикладів того, що структура української мови складніша за російську.
А повертаючись до початкової тези - "чим зі складнішою абстрактною структурою людина працює, тим розумніша стає", вибір більш виховної з двох мовних структур - очевидний. Хоча, звичайно ж, людина в житті стикається зі значною кількістю інших абстрактних структур, не тільки мовних. І тільки вся сукупність структур, якими вона оперує, визначає її розвиток.
5 
35413
Коментарі