Київський історик Володимир Володько опублікував розвідку присвячену повсякденному життю Києва у 1915 році. Вашій увазі пропонуємо скорочений варіант статті.
У 1915-му Київ жив в режимі воєнного часу. На заході був розпал Першої світової війни. У місті діяло безліч волонтерських організацій які допомагали діючій армії, сім'ям солдат та біженців. Кияни здавали не тільки гроші, але й теплі речі, а жінки шили солдатам білизну на дому.
Міська влада по-своєму проявила патріотизм, обклавши киян додатковими податками. Так, домовласники платили 5% від суми платежів за електроенергію на військові потреби.
У 1915 році Київ пережив справжнє нашестя біженців з територій Галичини, Волині та польських губерній. Міська влада розміщувала прибулих в поїздах і на гужовому транспорті в Контрактовому будинку на Подолі, потім пристосували для цих цілей поліцейські дільниці і приміщення Софійського духовного училища.
Настрої киян безпосередньо залежали від новин із фронту. Коли 9 березня в Києві стало відомо про захоплення російськими військами австро-угорської фортеці Перемишль, на вулицях запанувало загальне тріумфування. Зовсім інша атмосфера панувала в серпні, коли ворог успішно наступав. Поповзли чутки, що німці вже скоро будуть під Києвом. Паніка охопила всі верстви населення. Люди намагалися швидше впакувати найцінніші пожитки і втекти з міста. Вокзали і пароплавні пристані фактично опинилися в облозі у городян.
Війна викликала хвилю ненависті городян і влади до всього німецького. Підданим Німеччини та Австро-Угорщини було наказано в найкоротші терміни покинути Київ, а їх майно, як правило, відбиралося. Австрієць Яків Целлермайєр втратив свій знаменитий "Паласт Готель" на Бібіковському бульварі (сьогодні - готель "Прем'єр Палас"), а у німця Карла Генріха Шульца відібрали пивний завод на Деміївці.
Війна накрутила ціни на продукти першої необхідності: борошно, хліб, дрова, сало, крупи, цукор. Міська влада не придумала нічого кращого, ніж регулювати їх в ручному режимі. Купців, які намагалися торгувати за ринковими цінами, штрафували на 3 тис. рублів або піддавали тримісячного арешту.
Регулювання цін породило дефіцит. Перед Великоднем у Києві не можна було дістати яйця. Найнебезпечнішим виявився дефіцит енергоресурсів - дров, вугілля і гасу. До всіх бід додалося відсутність води в багатьох будинках, навіть у центрі Києва. Роздача води з баків, куби з окропом і заклики міської управи економити воду лише частково виправили ситуацію.
Незважаючи на війну, дефіцит і комунальні негаразди в Києві було і світське життя.
На початку року будні городян скрасив одноденний візит до Києва самого царя. Микола ІІ у відкритому авто уздовж вишикуваних військ проїхав у Софійський собор, відвідав Покровський жіночий монастир, кілька лазаретів, військове училище та Києво-Печерську лавру.
У Києві набув популярності незаконний продаж спиртних напоїв. Так, в червні на Вознесенському узвозі і Верхньому Валу за торгівлю чистим спиртом і денатуратом затримали ряд торговців, яким дали по 3 місяці ув'язнення. Ще одне джерело нелегальної торгівлі спиртним - лікарські рецепти на спирт, вино і коньяк. У Києві поліція викрила групу медиків, які заробляли на цьому солідні гроші. Лікар Вінницький за неповний рік виписав 1,5 тис. рецептів на алкоголь, лікар Гольдман - більше тисячі, лікар Вайсбанд - 800 рецептів. Кожен з них заплатив 300-500 рублів штрафу.
Таким чином, 1915-й рік був важким для нашого міста, але кияни не втратили оптимізму, здатності до співпереживання та взаємодопомоги. Вони сподівалися на краще майбутнє, хоча далеко не всім їхнім надіям судилося збутися.
9 
35413
Коментарі