Події польсько-українського міжнаціонального конфлікту 1943-1944 рр. ні в якому разі не можна називати одностороннім геноцидом поляків з боку українського націоналістичного підпілля.
Таку думку в коментарі Gazeta.ua висловив кандидат історичних наук, голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
"Геноцид передбачає абсолютну нерівність між жертвою та вбивцею. Через це з геноцидом частіше за все пов'язують дії держави проти певної групи населення за певною ознакою: національною, релігійною тощо. Під час Другої світової війни в українців не було жодних можливостей встановити повний контроль над ареною конфлікту з польським населенням".
Під час міжнаціонального протистояння 1943-1944 рр., за словами історика, українці Волині та сучасних східних повітів Польщі також серйозно потерпали від дій польських збройних загонів.
"На жаль, з обох сторін мали місце військові злочини, масові вбивства мирного населення. Прикладом таких дій з польської сторони можуть слугувати події березня 1944 року, які залишилися в історії під назвою "Грубешівська революція". Загони Армії Крайової знищили кільканадцять українських сіл разом з усім цивільним населенням", - зазначив В'ятрович.
"Сьогодні Варшава заявляє про важливість вшанування всіх жертв подій українсько-польского конфлікту. Але в той же час в селі Сагринь, українське населення яке повністю вирізали навесні 1944 року, досі не відкрили готовий з 2009 року пам'ятник. Більш того, Інститут національної пам'яті протягом останнього року постійно отримує з Польщі повідомлення про плюндрування українських могил. Концепція одностороннього геноциду з боку українців, яку популяризує офіційна Варшава, має на меті приховати злочини польских загонів під час протистояння".
Такі дії тільки поглиблюють непорозуміння між Польщею та Україною в справі міжнаціонального примирення. І це неодмінно використає російська пропаганда, вважає голова Інституту національної пам'яті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Поляки теж вбивали українців. Цього ніхто не приховує" - депутат польського Сейму
Нагадаємо в 1943-1944 рр. на землях Волині, Галичини, Холмщини, Лемківщини, Надсяння та Підляшшя відбулися взаємні етнічні чистки українського та польского населення. Найбільш активну участь в міжнаціональному конфлікті брали загони Української Повстанської Армії та польської Армії Крайової. В ході протистояння з обох боків загинуло, за різними оцінками, від 20 до 100 тис. людей.
Як повідомляла раніше Gazeta.ua, на початку червня колишні президенти України Віктор Ющенко та Леонід Кравчук, а також науковці, представники вищого духовенства та культурні діячі оприлюднили відкритий лист до народу Польщі. В листі підписанти висловили каяття за минулі злочини українців проти польського народу та закликали до остаточного примирення між двома націями.
В листі-відповіді 200 депутатів польського Сейму висловили занепокоєння державною історичною політикою України щодо конфлікту між двома народами часів Другої світової. Офіційна Варшава наполягає на тому, що події 1943-1944 рр. були геноцидом поляків, але визнає й факт наявності численних жертв з боку українського мирного населення.
2 
35413
Коментарі
3