Під впливом демократичних перетворень у Європі польські демократи 1791 року ухвалили нову Конституцію. Російську імператрицю Катерину це дуже обурило. Вона побачила в ній загрозу. Російський посол вимагає від Польщі скасувати Конституцію. Вимогу проігнорували. Імперія послала на Польщу 100-тисячне військо.
Разом із росіянами виступили й польські магнати – фактично п'ята колона Росії. Тодішній король Польщі Станіслав Понятовський злякався й оголосив, що теж приєднується до них. Однак 6-тисячна дивізія маловідомого на батьківщині генерала Тадеуша Костюшко виступила проти 30 тисяч росіян.
У битві, що відбулася під селом Дубенка, умілий фортифікатор Костюшко здобув перемогу. Його слава прокотилася по всій Речі Посполитій. Однак під тиском Росії прихильники демократичної Конституції зрештою припиняють боротьбу й емігрують на Захід. Пруссія і Росія ділять річ Посполиту між собою.
На початку грудня 1793 року Тадеуш починає підготовку до збройної боротьби. Між тим повстання вибухає раніше, ніж його очікували. У березні 1794 року на площі Ринок у Кракові Тадеуш Костюшко складає присягу Польщі й проголошується Найвищим начальником повстанців. Генерал, що був палким прихильником демократії і мав більшу популярність ніж король та магнати, скасовує кріпацтво. Окриленні повстанці перемагають російську армію під Раславицями, звільняють Вільно та Варшаву. Спільні російсько-пруські війська беруть в облогу польську столицю, однак пасують перед талантом воєначальника Костюшка. На поміч російсько-пруській армаді Катерина кидає армію Суворова.
10 жовтня 1794 року Костюшко дає бій під Мацеєвичами. Однак чисельна перевага далася взнаки. Росіяни перемагали. Костюшко кинувся рятувати свою кінноту. Його офіцерський мундир привернув увагу козаків. Від їхніх пострілів під генералом упав кінь. Щоб уникнути полону, Тадеуш дістав пістолет і намагався вистрелити в голову. Однак зброя дала осічку. Тим часом один із нападників вистрелив у лежачого, другий ударив його пікою, а третій рубанув палашем по голові. Козаки стягли із нього чоботи, забрали золотий годинник і кілька перснів із написом "Вітчизна – своїм захисникам". Залунали крики поляків: "Костюшка вбили!".
Наступного дня важко пораненого керівника польського повстання таємно відправили до Петербурга. Дорогою, боячись, що поляки відіб'ють свого вождя, росіяни казали, що везуть генерал-майора кавалерії Мілошевича.
Шлях полоненого пролягав неподалік від маєтку князів Любомирських. На дорогу виїхала княгиня Людвіга й попросила зупинити карету. Їй дали кілька хвилин. Їм було що пригадати…
Коли 27-річний Тадеуш Костюшко повернувся на батьківщину з військової школі Мерсер у Парижі, то майже рік не міг знайти служби у війську. Його виручив смоленський воєвода Сосновський, який попросив стати вчителем французької мови для його 18-річної доньки. Невдовзі між Тадеушем та Людвигою спалахнув роман. Костюшко наважився просити руки воєводської доньки. Пропозиція бідного та неродовитого Тадеуша збісила старого Сосновського. Тоді молодята вирішили побратися таємно. Про намір дізнався батько Людвиги. Коли Костюшко прибув до умовленого місця, то побачив замість коханої загін гайдуків. Після короткої сутички Тадеуш змушений був тікати. За законами Великого Князівства Литовського викрадення людини каралося смертною карою.
Невдаха-наречений на зібрані друзями гроші тікає спочатку до Франції, а в липні 1776 перебирається до Північноамериканських колоній, де у чині полковника воює проти англійців за американську незалежність.
20 років по тому родовита польська княгиня ридала над пораненим польським героєм і покривала його тіло поцілункам. Але Тадеуш їх не відчув - був непритомним. Це була остання зустріч Костюшка і княгині Людвиги.
ДАТИ:
1746, 4 лютого - Тадеуш Костюшко народився в родинному маєтку в селі Сехновичі, що належало до етнічних українських земель Берестейщини колишнього Володимир-Волинського князівства. Існує легенда, що мати героя Текля Ратомська потай від батька охрестила сина в греко-католицькій церкві й нарекла ім'ям Андрій. Повернувшись додому, розлючений батько вхопив малого й поніс до католицького ксьондза. Той нарік малого Костюшка Тадеушем. Своїм першим ім'ям Костюшко ніколи не користувався й увійшов в історію саме як Тадеуш.
Ні за прізвищем, ні за походженням майбутній бригадний генерал армії США та керівник антиросійського повстання не був етнічним поляком. Його рід належав до русинської шляхти, а на малій батьківщині завжди говорили українською мовою. Прапрадід Тадеуша Кость служив князеві Сигизмунду Старому й від нього отримав прізвище Костюшко.
1719 - закінчив Любешівський коледж і продовжив навчання у Варшавській школі лицарів. Там від товаришів отримав прізвисько "швед із-під Бреста" за намагання у всьому копіювати шведського короля Карла ХІІ. Як і Карл, Тадеуш прокидався о четвертій ранку й розпочинав свій день з обливання холодною водою. Згодом Костюшко отримує від короля 213 злотих стипендії, на які їде навчатися до Парижа. Там у військовій школі Мерсер досконально опановує фортифікаційну майстерність, а заодно набирається ідей вольності, рівності й братерства. На всіх портретах молодий Костюшко був зображений з довгим волоссям, що означало лише одне: власник розкішної шевелюри був дуже бідний і не мав грошей на перуку.
1776 - перебирається до Північноамериканських колоній, де у чині полковника воює проти англійців за американську незалежність. Зводить фортифікаційні споруди поблизу Саратоги й допомагає американцям здобути історичну перемогу. Костюшко будує цитадель Вест-Пойнт, що згодом стане Академією Збройних Сил США. 13 листопада 1783 року талановитому поляку присвоюють звання бригадного генерала і 12 тисяч 800 доларів щорічної стипендії. Однак у виснаженій війною державній скарбниці грошей не було, тому Тадеуш отримав на руки лише щорічний процент – 736 доларів. Із цією сумою 40-літній генерал повертається до Польщі, де у власному маєтку проводить п'ять найспокійніших років свого життя. Його долею опікується Людвига, що на той час стала княжною Любомирською. За її сприяння король Станіслав Понятовський доручає Тадеушу командування дивізією.
1796 - імператор Павло пропонує Костюшкові й 12 тисячам ув'язнених повстанців свободу взамін на присягу вірності. Заради товаришів Костюшко присягає Павлові. Здобувши волю, генерал відпливає в любу його серцю Америку. Там отримує свої гроші, але невдовзі залишає їх президентові Джефферсону. При цьому складає заповіт, щоб кошти потратили на справу звільнення негрів. А вже за рік повертається в Європу. Славетного польського героя намагався зманити Наполеон, обіцяючи звільнити Польщу. Костюшко пише імператору Павлові листа й просить звільнити його від присяги. Однак дуже швидко розчаровується в Наполеонові, побачивши, що той і не думає дарувати свободу його батьківщині.
1817 - помирає в швейцарському Золотурні. До того жив у селі Бервіль неподалік Парижа. Усю енергію бойовий генерал витрачає на похресницю Емілію Цельтнер, яку навчає мовам та малюнку та на прогулянки верхи.
Його поховали у знаменитому Вавельському костьолі Кракова поруч із могилами королів. У 1840 році польський географ Павел Стшелецький назвав відкриту ним найвищу гору Австралії іменем Тадеуша Костюшка.
2 
35413
Коментарі
1