300 документів з архіву ОУН (понад 1000 аркушів) датуються 1945-1950 роками. Їх віднайдено на Жовківщині і передано до Центру досліджень визвольного руху. Унікальні персональні справи на 70 підпільників, матеріали про загибель 15 повстанців, внутрішні документи Служби безпеки ОУН, радянські документи про репресованих українців невдовзі стануть доступними на сайті Електронного архіву визвольного руху.
"Цінність знайденого архіву важко переоцінити. Він дозволяє нам відновити пам'ять про людей, які тривалий час у надзвичайно важких умовах боролися за незалежну і соборну Україну", - наголосив директор музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.
Умовно архів поділяється на дві групи. До першої належать документи підпілля. Велику частину його складають внутрішні вказівки, інструкції Служби безпеки ОУН Сокальської округи про ведення слідства, особливості діловодства, формування картотек, структуру НКВД, МГБ, їхній кадровий склад.
Особливе значення для дослідників мають автобіографії і протоколи допитів СБ 70 підпільників і так звані "протоколи-зголошення" про смерть 15 повстанців. З їх допомогою можна ідентифікувати багатьох осіб, які брали участь в українському визвольному русі, дізнатися точні дані про їхнє життя, функції в ОУН, службу в УПА, обставини їхньої загибелі. "Несподіванкою для нас стала автобіографія повстанця на псевдо "Охочий". Він виявився уродженцем Аргентини, який в дитячому віці повернувся з батьками на Радехівщину, а з 1946 року пішов у лави УПА", - зазначив керівник архіву ЦДВР Андрій Усач.
Науковим працівникам ЦДВР вдалося відшукати одну з живих підпільниць, про яку згадано у матеріалах архіву. 91-річна Олена Андрущак на псевдо "Орися" працювала районною санітаркою УЧХ Сокальського району і машиністкою. Після восьми років у підпіллі у січні 1952 року її заарештували і засудили до 25 років виправно-трудових таборів. Стала учасницею Норильського повстання. Зараз проживає у с. Сілець на Львівщині.
Документи з новознайденого архіву розповідають і про іншу підпільницю – Софію Лагодич на псевдо "Ліда". Майже 8 років вона працювала машиністкою у технічній ланці Жовківського надрайонного проводу ОУН. Писала вірші і прозу. Допомагала у виданні праці "Хто такі бандерівці і за що вони борються" і повстанських журналів. Ілюструвала підпільні листівки, брошури, календарі. Арештована у липні 1953 року. "Я дала присягу перед Богом і Україною, свої дії збережу в таємниці, нічого не скажу і підписувати нічого не буду", - такою була відповідь "Ліда" на всі запитання слідчих. У висновках кількох судово-психіатричних експертиз її називали здоровою. Але радянська влада скерувала Софію Лагодич на примусове 4-річне лікування у Казанську психіатричну лікарню МВД. Останні 37 років свого життя вона провела у психіатричній лікарні Миколаївського району. Померла у 1997 році.
Другу групу архіву формують трофейні документи – їх підпільники захопили у вбитих чи поранених представників радянських держслужб і передрукували на своєму папері і технічних засобах. Серед них найцікавішими є матеріали про вербування агентів та інформаторів, виселення родин учасників визвольного руху, плани військово-чекістських операцій, доповідні записки про затримання, арешт підпільників і повстанців, протоколи допитів, агентурні донесення, звіти про дисциплінарні злочини військових ЧА, агентурні справи.
Знахідка лежала в землі з 1950 року. Наприкінці травня Михайло Волянюк, який знав про існування архіву з переказів родичів, вирішив його відшукати. "Якщо депутати не проголосували би за закон про визнання УПА воюючою стороною, я би його ніколи не здав", - наголосив він. Архів передали на зберігання у Центр досліджень визвольного руху. Після реставрації, наукового опису та оцифрування усі матеріали будуть доступними в мережі Інтернет на сайті Електронного архіву визвольного руху.
Архів показали громадськості 11 липня у Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" (м. Львів, вул. С. Бандери, 1). Захід відбувся за сприяння Архіву Управління Служби безпеки України у Львівській області.
4 
1
Коментарі