"Не спав. Не їв. Ні з ким не говорив. Змарнів. Промерз. Втомився. Занедужав. Але створив ту статую, створив!" - такі поетичні рядки відома українська поетеса Ліна Костенко присвятила Мікеланджело Буонарроті.
Статуя називалася "Сніговий велетень". Ініціатором її створення був кардинал Бібб'єна. Це трапилося 20 січня 1494 року, коли молодий Мікеланджело після смерті Лоренцо Пишного повернувся до Флоренції. Патроном юного митця став син Лоренцо – П'єро.
У цей же період Мікеланджело створив статую Геркулеса. Тому більшість дослідників вважають, що сніговий велет був копією Геркулеса зі снігу. Хоча кого насправді зобразив Мікеланджело так і не дізнаємося, адже статуя була зі снігу і приходом тепла вона просто розтанула.
Але шлях Мікеланджело у мистецтві лише починався і був дуже довгим – ще 60 років після того художник аж до останніх днів створював нові і нові скульптури.
Життєвий шлях Мікеланджело розпочався у 1475 році в невеличкому містечку Капрезе, де працював подестою його батько. Крім Мікеланджело, в родині було ще четверо хлопців.
Батько художника Лодовіко мав аристократичне походження. Він вірив, що його предками були володарі Каносси. Слід зазначити, що: "До Мікеланджело мало митців претендувало на таке й ще менше вірили у це з такою упевненістю. Митці не мали не тільки гербів, а й справжніх прізвищ. Їх називали на честь батька, професії чи міста, й серед них такі відомі сучасники Мікеланджело як Леонардо да Вінчі та Джорджоне да Кастельфранко". Це стверджує дослідник творчості митця Воллес.
Тож коли юнак потягнувся до скульптури та образотворчого мистецтва, батько був не дуже задоволений, оскільки ці заняття у епоху Середньовіччя вважалися "низькими". Однак згодом він змирився і в 13 років Мікеланджело став учнем братів Гірландайо з Флоренції. Навіть копіюючи роботи Джотто, юний Буонарроті намагався надати їм особливої, "скульптурної" форми.
У науці багато дискутують, хто ж був справжнім учителем Мікеланджело. На це питання дає відповідь сам митець. На середину XV століття у Італії припадає захоплення античним мистецтвом, відкриваються забуті в попередню епоху навички та прийоми.
Справжнім джерелом натхнення для Мікеланджело стала антична скульптура, якою він захоплювався, оскільки античні скульптори зображали сильні, вольові фігури.
У художньому плані Мікеланджело зацікавили етруські фрески, які булм відкриті у давніх гробницях на околицях багатьох італійських міст в Тоскані. Хоча етруські зображення не були реалістичними, однак етруські майстри намагалися передати фігури в русі – в танці, в бою, в розвагах.
До того ж, у Мікеланджело було досить специфічне ставлення до живопису. Він стверджував, що: "живопис – то брехня, скульптура – то правда". Через таку принциповість Мікеланджело було важко порозумітися зі іншими художниками, серед них були й два інші титани епохи Відродження Рафаель Санті та Леонардо да Вінчі.
Мікеланджело-художник
Хоча крім скульптури, митцеві доводилося займатися й розписами. У 1508 році до Мікеланджело, який був уже відомим у всій Італії, звернувся папа римський Юлій ІІ (Джуліано делла Ровера) з пропозицією розмалювати стелю Сикстинської капелу.
Сикстинська капела була збудована у 1470-тих роках дядьком Юлія, папою Сикстом IV. На початку 1480-их років вівтар та бічні стіни були прикрашені фресками з євангельськими сюжетами та сценами із життя Мойсея.
Мікеланджело розпочав роботу 10 травня 1508 року. Він працював сам, без помічників, тому роботи тривали кілька років – з 1508 до 1512 року. Спершу планувалося зобразити фігури апостолів на престолах. Пізніше, у листі від 1523 року, Мікеланджело з гордістю писав, що переконав папу в неспроможності цього задуму і одержав повну свободу. Згідно із задумом митця, на бічних стінах капели представлені Епоха Закону (Мойсей) та Епоха Благодаті (Христос), а сама стеля відображає початок історії людства, Книгу Буття.
14 серпня 1511 року відбулося відкриття готової на той час частини розпису. Початок 1512 року - завершення роботи Мікеланджело. Урочисте відкриття - 31 жовтня 1512 року.
Мікеланджело-скульптор
Через пік папа Юлій ІІ помирає і Мікеланджело береться за будівництво гробниці для понтифіка. В рамках проекту він виготовив кілька скульптур, найвідомішою з яких є Мойсей. Найцікавіше, що Мойсей Мікеланджело є рогатий. Роги стали результатом помилки в латинському перекладі Біблії Вульгати. Слово, яке у давньоєврейській мові означало "промінь", переклали на латинську мову як "ріг".
Крім Мойсея, найвідомішими роботами Мікеланджело є:
"Вакх"(1496-1497роки; Музей Барджелло,Флоренція)
"П'єта" (Оплакування) (1498-1499 роки; Собор Святого Петра,Ватикан)
"Давид" (1501-1504 роки; Академія витончених мистецтв, Флоренція)
"Раб, що рве пута" (1513 рік, Лувр, Париж)
"Ніч" (1526-1531 роки, Капела Медичі, Флоренція)
"Брут" (1538 рік, Музей Барджелло, Флоренція).
Мікеланджело-поет
Мікеланджело відомий не лише як художник та скульптор. Він впродовж життя писав сонети. На сьогодні збереглося близько 300 віршів художника. У своїх віршах Мікеланджело підіймає в основному філософські теми про велич людини та про самотність митця.
Збірку поезій Мікеланджело планував видати Донато Джаннотті, проте не судилося – він помер у 1546 році. Вперше окремою збіркою твори митця вийшли аж у 1623 році. Книга називалася "Вірші Мікеланджело Буонарроті, зібрані його племінником" і вийшла у Флоренції у видавництві "Джуніте".
Смерть митця
Помер Мікеланджело Буонарроті 18 лютого 1564 року у Римі на 89-му році життя. Свідками його смерті були Томмазо Кавальєрі, Даніеле да Вольтерра, Діомеде Леоні, лікарі Федеріґо Донаті та Ґерардо Фіделіссімі, і слуга Антоніо Францезе. Мікеланджело заповів: "Душу — Богові, тіло — землі, майно — найближчим родичам". Він також побажав, щоб його поховали у Флоренції.
Папа Пій IV збирався поховати Мікеланджело у Римі, звівши йому гробницю у соборі Святого Петра. На початку березня тіло скульптора таємно перевезли до Флоренції й урочисто поховали 14 липня 1564 року у францисканській церкві Санта Кроче.
4 
35413
Коментарі
2