18 травня 1935 року під Москвою зіткнулися винищувач І-5 і величезний аероплан АНТ-20 ״Максим Горький״. Винищувач робив навколо крила літака "мертву петлю".
Внаслідок авіакатастрофи загинуло 49 осіб. Деталі цієї небесної трагедії не розголошували десятками років. ״Максим Горький״ вважався найдосконалішою і найнадійнішою технікою. Був гордістю Радянського Союзу, символізував могутність країни.
Історія ״Максима Горького״ розпочалася в 1932 році, коли відзначали 40-річчя відомого письменника. Таким чином Горькому готували гідний подарунок. Ця пропозиція вперше прозвучала на шпальтах газети ״Правда״. Її підхопили і на будівництво літка розпочався збір коштів. За короткий термін було зібрано 6 мільйонів рублів. Хоч на той час країна була на порозі економічного краху. Від дефолту уряд рятується тим, що розпродає безцінні полотна Ермітажу. Але від голоду все одно помирають мільйони селян. А в містах діє карткова система. Проте ідею із будівництвом велетенського літака не покидають. Цим займається група відомих радянських авіаконструкторів під керівництвом Туполєва. В наказі керівників держави йшлося, що із завданням необхідно справитися в стислі строки. Тому авіаконструктори працювали вдень і вночі.
Будівництво ״Максима Горького״ розпочали 4 липня 1933 року. А в квітні наступного готовий літак приймала спеціальна комісія. В пресі вихвалялися, що ״Максим Горький״ є найбільшим у світі. Мовляв, радянському авіабудуванню вдалося ״втерти носа״ імперіалістичним ״Юнкерсам״ і ״Віккерсам״. Літак мав вісім потужних двигунів, хоч спочатку планувалося лише шість. Важив апарат 42 тонни, мав довжину понад 32 м, розмах крил становив 63 м, площа салонів — понад 100 кв. м. Літак мав здатність злітати з невеличкого аеродрому. Міг підняти в повітря вісім членів екіпажу й 72 пасажирів. В ті часи це був неабиякий прогрес в аеробудуванні. Переваги радянського літака-велетня оцінив і відомий французький льотчик і письменник Антуан де Сент-Екзюпері, котрий побував на його борту. Політати збирався і сам Сталін, але згодом передумав.
״Максима Горького״ планували використовувати більше для агітації, а не для перевезень. Для цього його оснастили гучномовцем і кількома радіостанціями, кіноустановкою, фотолабораторією і друкарнею. В літаку діяла телефонна станція на 15 номерів для переговорів всередині літака, пневматична пошта і невеличка електростанція. Вперше на борту радянського літака встановили вітчизняний автопілот. Для комфорту оснастили буфетом і вбиральнею. Літак був обладнаний сходами, які складалися і ставали частиною підлоги. У крилах були розташовані двоярусні ліжка. За необхідності літак можна було розібрати і транспортувати залізницею. Він міг слугувати пересувним штабом для вищих військових і політичних структур влади.
17 червня 1934 року ״Максим Горький״ піднявся в небо. Пробний політ впродовж 35 хвилин пройшов ідеально. Через два дні під час урочистої зустрічі героїв-челюскінців літав над Красною площею. А 1 травня 1935 року ״Максим Горький״ вітав із неба трудящих на параді в Москві. З гучномовця звучали різні гасла на честь Комуністичної партії та ״найкращого друга радянських авіаторів товариша Сталіна״. На літаку було двічі встановлено світовий рекорд, піднявши в повітря вантаж масою 10 і 15 тонн. Аеропланом ״Максим Горький״ пишалася вся країна. Його зображення використовували на поштових листівках і конвертах, на фундаментальному живописному полотні, сувенірному значку етикетці та коробках сірників.
Виготовивши найбільший літак, СРСР демонстрував свою велич, де прогресував соціалізм. Щоб підтвердити це на ділі, було прийняте рішення про будівництво ще дев'яти таких літаків. Кожен мав називатися на честь видатних осіб Центрального Комітету. Першими мали бути ״Йосип Сталін״, ״В'ячеслав Молотов״, ״Михайло Калінін״, ״Климент Ворошилов״.
18 травня 1935 року ״Максим Горький״ готувався до чергового демонстраційного польоту. Пасажирами захотіли бути співробітники Центрального аерогідродинамічного інституту, найкращі конструктори й виробничники. Прибули зі своїми родинами на Центральний аеродром під Москвою. На борт літака піднялися 38 пасажирів, серед яких було шестеро дітей. Екіпаж того дня складався з 11 осіб.
Близько 12.00 аероплан відірвався від землі. В слід за ним злетіли ще два літаки. Перший – двомісний з кінооператором на борту, другий – винищувач. ״Максим Горький״ поступово набрав висоту, зробив коло над аеродромом. Політ фіксувався на кіноплівку кінооператором з літака, що летів ліворуч. Праворуч був винищувач. Останній раптом збільшив швидкість. Пілот вирішив описати навколо крила ״Максима Горького״ ״мертву петлю״. Небезпечна фігура отримала назву через те, що тривалий час існувала лише на папері, а на практиці не застосовувалася. В авіації – це фігура складного пілотажу у вигляді замкнутої петлі в вертикальній площині.
За ефектним трюком винищувача із землі спостерігали сотні глядачів. Коли він закінчував маневр, виходячи з ״петлі״, врізався в праве крило ״Максима Горького״. Від страшного удару винищувача рознесло на шматки. Аварійний літак-велетень пролетів по інерції ще 15 секунд. На висоті 700 м перейшов у стрімке піке, розвалюючись в повітрі. Уламками була засіяна вся територія підмосковного селища Сокіл. Понівечені шматки металу на своєму шляху ״косили״ багатовікові сосни. На місце катастрофи прибули пожежні й лікарі ״швидкої допомоги״. Але із 49 пасажирів і членів екіпажа ніхто не вцілів. Загинув і пілот винищувача Благін.
19 травня в газеті ״Правда״ в рубриці ״Повідомлення ТАРС״ оприлюднили інформацію про авіакатастрофу, в якій звинуватили Благіна. Мовляв, Благін, попри категоричну заборону, самовільно вирішив виконати ״мертву петлю״, від недисциплінованості повітряного бешкетника загинув ״Максим Горький״. Ця версія задовольнила основну масу громадян. Але співробітники Центрального аерогідродинамічного інституту, авіаконструктори, колеги загиблого пілота були здивовані, що Благін міг допустити помилку. Вважали версію абсурдною. Адже льотний стаж Благіна становив 15 років, за які він жодного разу не порушив дисципліну. Вони вважали, що без наказу він не пішов би на небезпечний маневр. А сам Туполєв випробування своїх нових машин найчастіше довіряв саме Благіну.
Згодом в закордонній пресі з'явилося інше тлумачення авіакатастрофи. Польська газета ״Меч״ написала, що ״Максим Горький״ загинув у результаті тарана, свідомо скоєного пілотом винищувача. Буцімто Благін думав, що на борту літака-велетня були члени Центрального Комітету. Льотчик був переконаним супротивником радянської влади й наважився на такий відчайдушний учинок. На шпальтах газети надрукували передсмертний лист Благіна, в якому він викривав антинародну політику більшовицького режиму. Але ніхто міг довести, що інформація в польській пресі була правдива.
Існувала ще одна дуже дивна деталь. Члени родини льотчика Благіна отримали від уряду пільги, на рівні з рідними решти жертв авіакатастрофи. А якби справді йшлося про сім'ю безвідповідального ״небесного хулігана״ або антирадянського терориста, то з ними би обішлися по-іншому. Деталі незвичайних обстави стали відомі лише через десятки років. Насправді льотчик Благін одержав суворе розпорядження виконати навколо ״Максима Горького״ кілька фігур вищого пілотажу. Все це мали відзняти на кіноплівку й ще раз довести світу про могутність соціалістичної авіації. Благін розумів наскільки це небезпечно. Його разом з іншими жертвами авіакатастрофи поховали на Новодєвічому кладовищі. На похоронах були присутні державні діячі. Тіла загиблих були піддані кремації. Меморіал увінчаний величезним барельєфом літака, що розбився, виконаним з граніту.
Якби не ця трагедія, то був би запущений у виробництво і військовий варіант ״Максима Горького״. Літак планували обладнати великокаліберною гарматою, кулеметними установками, місткими відсіками для бомб. Однак після авіакатастрофи із першим ״Максимом Горьким״ ідея із військовим літаком поставила хрест на грандіозних планах авіаконструкторів і партійних босів.
3 
1
Коментарі