145 років тому, 22 жовтня 1870 року, у Воронежі народився російський поет Іван Бунін. Він походив із давнього дворянського роду, що бере свій початок із XV століття.
У Росію (тоді Московію) рід Буніних (Бунікевських) переселився з України (що була тоді в складі Польщі) у XV столітті. Сам письменник дослідив, що його рід походить із Волині.
Дитинство Івана Буніна минуло в одному з невеликих родових маєтків (хутір Бутирки Єлецького повіту Орловської губернії). Початкові знання Бунін одержав від домашнього вчителя.
У 10 років Івана Буніна віддали до Єлецької гімназії. Під час навчання він жив у Єльці в родичів і на приватних квартирах.
Уперше Бунін опублікувався 1887 року. У петербурзькій газеті "Родіна" були опубліковані вірші "Над могилою С. Я. Надсона" і "Сільський жебрак". Там же протягом цього року були надруковані ще десять віршів і оповідання "Два мандрівники" і "Нефедка". Так почалася літературна діяльність І. О. Буніна.
На початку 1895 року Бунін їде в Петербург, а потім - до Москви. З цього часу він входить у столичне літературне середовище: знайомиться з М. К. Михайлівським, С. Н. Кривенком, Д. В. Григоровичем, Н. Н. Златовратським, А. П. Чеховим, А. І. Ертелем, К. Д. Бальмонтом, В. Я. Брюсовим, Ф. К. Сологубом, В. Г. Короленком, О. І. Купріним.
У січні та лютому 1917 року Бунін жив у Москві. Першу світову війну і Лютневу революцію письменник сприймав як страшні ознаки всеросійської катастрофи. Літо й осінь 1917 року Бунін провів у селі, увесь час витрачаючи на читання газет, і спостерігав хвилю революційних подій, що наростала. 23 жовтня Іван Олексійович із дружиною виїхав до Москви.
Жовтневої революції Бунін рішуче й категорично не прийняв. Він відкидав усяку насильницьку спробу перебудувати людське суспільство, оцінивши події жовтня 1917 року як "криваве божевілля" і "повальне божевілля".
26 січня 1920 року на іноземному пароплаві "Спарта" Буніни відплили до Константинополя, назавжди залишивши Росію.
9 листопада 1933 року зі Стокгольма прийшла звістка про присудження Буніну Нобелівської премії. Івана Олексійовича висували на премію Нобеля ще в 1923 року, потім знову — у 1926, а з 1930 року його кандидатуру розглядали щорічно. Бунін був першим із російських письменників, який одержав Нобелівську премію.
І. О. Бунін помер 8 листопада 1953 року в Парижі, похований на російському цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем.
5 
1
Коментарі