Минулого вікенду у Києві відбулася міжнародна конференція "Як викинути Леніна з голів українців". Ідея конференції народилася навесні в Парижі, і була швидко підтримана Українським інститутом національної пам'яті.
Почавшись з обговорення деленінізації України, учасники конференції обговорили цілу низку питань, пов'язаних не лише безпосередньо з тематикою конференції, а й поділилися досвідом проведення реформ у їхніх власних країнах. Крім того, вони висловили сподівання, що цей шлях вдасться пройти й Україні.
Серед тем, які підняли учасники конференції в другий день обговорення, надзвичайно багато говорили про люстрацію. Найбільш вдалим прикладом люстрації у Східній Європі може похизуватися Чехія.
Александр Вондра, директор Центру трансатлантичних відносин в Школі правових та соціальних досліджень, стверджує, що у цьому плані Чехії дуже пощастило, адже країна розташована близько до Західної Європи. Він стверджує: "Дерадянізація відбувалася в дуже сприятливій геополітичній ситуації, коли демократичний Захід був дуже сильний, а прорадянські сили зазнали повного краху в світі."
Схожий досвід люстрації має Польща, однак про польську люстрацію українські ЗМІ вже писали багато, тому поговоримо про досвід люстрації у країнах Прибалтики. На відміну від поляків та чехів, естонці, за словами Тоомаса Алаталу, не наважилися прийняти закон про люстрацію, оскільки були побоювання, що цей закон розколе суспільство. До цього питання підходили максимально виважено та обережно. Колишнім представникам влади естонці на деякий час заборонили брати участь у політичному житті країни. Проте нині ці люди повернулися в політику: у естонському парламенті понад 30 предстаників колишньої радянської владної еліти.
Вражаючим є досвід люстрації у Латвії, де головним механізмом дерадянізації зробили латвійську мову, надавши їй статусу державної.
З іншого боку, суспільство саме має нести відповідальність за себе і своє життя, не чекаючи доброго царя. На цьому наголошував Кшиштоф Становський, голова правління Фонду за міжнародну солідарність. Він стверджує: "У Любліні і Ташкенті в будинках чистота у квартирах, але на сходах у Любліні квіти, а в Ташкенті, в кращому разі, сміття. Бо в Любліні люди не вважають, що президент особисто має прибирати сміття зі сходів їхнього будинку ... Гавел і Валенса можуть дати моральні орієнтири для суспільства, але не можуть замість нас прибрати сміття зі сходів."
"Уряд не буде вирішувати ваші проблеми. Тобто громади повинні бути відповідальними і брати справи в свої руки, уряд ж має створити відповідні умови. Лише не можна зволікати, а Україна жахливо відстає. У Польщі економічна реформа тривала 90 днів, а місцевого самоврядування –180," - стверджує Становський.
Зовсім іншим шляхом пішла Росія. З одного боку, як стверджує російський соціолог Лев Гудков, російське суспільство не має якої конкретної ідеології, однак там не було створено сприятливих умов для розвитку бізнесу. За словами Гудкова, 16 % російських бізнесменів знаходиться у в'язниці. Частка малого бізнесу у Росії нині становить лише 12 %, а мала б становити не менше 35 %.
Натомість український філософ Семен Глузман стверджує: "Сучасні комуністи використовують Леніна та комуністичну ідеологію для побудови свого власного приватного капіталізму." Більш категоричним є Віталій Портніков: "Ленінізм лише один з епізодів в історії російського імперіалізму."
Галина Акерман, генеральний секретар Європейського форуму для України (Франція), резонно закликала розмежовувати поняття "дерадянізація" та "декомунізиція".
На конференції багато говорили про економіку, про те, як економіка змінює менталітет. В обговоренні даної проблеми взяли участь Юрій Логуш, Оксана Продан, Валерій Пекар та Павло Ілляшенко.
Розглядаючи проблеми сучасного українського суспільства, Юрій Логуш, президент Київської школи економіки звернув увагу, що СРСР був ізольованою державою. Хоча СРСР розпався, однак Україна й нині відбуває наслідки ізоляції - культурної, мовної, економічної. Щоб подолати цю ізоляцію, на його думку, необхідно вивчати іноземні мови, подорожувати. Головний наголос Юрій Логуш зробив на важливості масштабної освітньої реформи. На його думку, саме вона найкраще сприятиме дерадянізації українського суспільства.
Валерій Пекар, підприємець, громадський діяч ставить під сумнів твердження Маркса, що економіка є базовою. Він переконливо доводить, що головною в процесі рерадянізації є в першу чергу свідомість. Звертаючись до досвіду відбудови економіки Японії і Німеччини у післявоєнні роки, він стверджує: "Японське та німецьке економічне чудо стало можливим завдяки праці по 10-12 годин, по 6-7 днів на тиждень." На його думку, цим шляхом пройшли всі розвинені країни сучасності. Цей шлях має подолати й Україна.
Павло Ілляшенко, старший економічний стратег компанії AYA Capital закликає враховувати історичний досвід та особливості менталітету кожної країни. Деякі особливості могли формулюватися століттями. Наприклад, різниця між економічно розвиненою італійською Північчю та аграрним Півднем походить ще з середини ХІІІ століття.
Серед усіх спікерів найоптимісстичніше шанси України оцінює підприємець та депутат Оксана Продан. Вона стверджує: "Повага до власності, готовність до змін та ризику, відповідальність за себе за оточуючих - це менталітет тих, хто є підприємцем. То ж підприємці, які є основою середнього класу, будуть попереду змін менталітету.
Три напрямки дії для забезпечення змін: реформа судової системи, що забезпечить захист прав; звільнення економіки від держави та від корупції; створення конкурентних умов та регулювання природних монополій.
В Україні сьогодні близько 20 відсотків соціально активних людей, а це забезпечить взаємодоповнення економіки та менталітету в збереженні та розвитку України."
Завершити хочеться словами першого президента Литви Вітаутаса Ландсбергіса: "Знищення пам'ятників Леніна в Україні - це лише алегорія видужання українців від страшного вірусу, який свого часу перетворив гомо сапієнс на гомо совєтікус."
2 
35413
Коментарі
7