2-го жовтня 2015 р. минає перша річниця з дня смерті видатного українського діяча, вченого та видавця, що жив і працював за кордоном, Аркадія Іларіоновича Жуковського. Протягом всього життя А. Жуковський докладав чимало зусиль задля формування позитивного образу України серед європейської спільноти.
Народився Аркадій Іларіонович 12 січня 1922 р. у м. Чернівцях, проте все його життя пройшло на європейських теренах. Активну громадську працю за кордоном А. Жуковський розпочав у м. Грац (Австрія). На початку Другої світової війни молодий Жуковський вступив до Організації українських націоналістів (ОУН). У 1947 – 1949 рр. був головою Представництва українських студентських товариств в Австрії (ПУСТА), а з 1948 р. обраний членом Управи Центрального союзу українського студентства (ЦЕСУС) у Франції. Також А. Жуковський став одним із засновників, а в 1955–1958 рр. головою Українського студентського товариства національного солідаризму "Зарево".
З початку 1950-х років, проживаючи в Парижі, А. Жуковський включився в роботу громадської організації Українська національна єдність (УНЄ) у Франції та став дійсним членом Ради Бібліотеки ім. Симона Петлюри, а згодом і очолив її. З 1968 р. розпочалася плідна праця Аркадія Іларіоновича як наукового секретаря, а пізніше голови Наукового товариства ім. Шевченка в Європі (НТШ). У 2009 р. він був обраний почесним головою товариства.
А. Жуковський приділяв значну увагу редакторській справі та видавничій діяльності. Одним із його знакових видавничих проектів стала книга "Буковина", яка на завершальному етапі отримала назву "Буковина, її минуле і сучасне". А. Жуковський написав ряд розділів для цієї книги, серед яких – "Назва Буковина", "Історія Буковини", "Українська преса і періодичні видання", "Організації молоді", а також підготував етнографічну та фізичну карти. Крім цього, у рамках діяльності НТШ А. Жуковський виконував разом із В. Кубійовичем редакторську роботу під час видання "Енциклопедії українознавства", а після смерті останнього в 1985 р. став головним редактором.
З 1960 р. А. Жуковський розпочав викладацьку роботу на посаді асистента, а згодом доцента, Національного інституту східних мов та цивілізацій у Парижі. Протягом всього життя вчений займався плідною науковою роботою, результатом якої є низка книг, статей та наукових розвідок. У 1969 р. Аркадій Іларіонович захистив докторську дисертацію в Українському Вільному Університеті в Мюнхені на тему "Петро Могила та питання єдності церков". Того ж року А. Жуковський починає викладати в УВУ, де потім став продеканом філософського факультету. В 1976 р. він захистив другу докторську дисертацію в Сорбонні та здобув ще одне звання доктора філософії.
На початку 1990-х років вийшло декілька знакових наукових праць А. Жуковського, у тому числі франкомовних монографій – "Нарис історії України" та "Історія України", що посприяли створенню позитивного образу України серед європейського співтовариства. Остання викликала значний резонанс, про що свідчать привітальні листи на адресу Аркадія Іларіоновича від провідних європейських політиків. Серед них – мер Парижа Жак Ширак, міністр закордонних справ Франції Ален Жюппе та член Європейського парламенту Отто фон Габсбург.
В 1992 р. за розвиток українознавства у Європі, зокрема у Франції, А. Жуковського було обрано іноземним членом Національної академії наук України та дійсним членом Української вільної академії наук в США, а з 1995 р. – почесним доктором Чернівецького університету.
30 вересня на сайті Центрального державного архіву зарубіжної україніки відкрилася онлайн-виставка, присвячена Аркадієві Жуковському.
8 
35413
Коментарі