333 роки з дня народження Феофана Прокоповича.
Народився талановитий український вчений, просвітитель, культурний діяч Феофан Прокопович (світське ім'я Елеазар) 8 червня 1681 р. у Києві в родині купця.
Хлопець рано осиротів, і його забрав до себе дядько, ректор Києво-Могилянської колегії.
Після закінчення Києво-Могилянської колегії Феофан поїхав до Риму для самовдосконалення в богословських і філософських науках.
У 1704 році він повертається до Києва, щоб зайнятися викладацькою діяльністю в стінах Києво-Могилянської академії.
У 1711 році під час турецького походу Петро І викликав до себе Феофана, який 27 червня, у другу річницю Полтавської битви, виголосив проповідь у Яссах. Після повернення до Києва Прокоповича призначили ректором Києво-Могилянської академії.
На початку 1716 року Петро І викликав Прокоповича до Петербурга, але той приїхав лише наприкінці року. Саме йому Петро І довірив реформацію церкви. Через 2 роки Прокопович став єпископом Псковським і Нарвським.
На смерть Петра І в січні 1725 року Феофан виголосив дві проповіді: одну в день похорон, другу — в день Петра і Павла, в яких дав глибоку оцінку діяльності Петра як історичної особи.
Після смерті царя він звинувачувався в єретизмі, підриві церкви та її догматів, у посяганні на давньоруське благочестя.
Прокопович виступив на підтримку Катерини І, коли та посіла престол, тому його вплив на церковні й світські справи залишився міцним.
Саме Катерина І у червні 1725 р. призначила Феофана новгородським архієпископом, а у липні того ж року у Троїцькому соборі всенародно оголосила його віце-президентом Синоду.
Відомо, що Феофан непогано володів кількома мовами. Писав вірші російською, польською та латинською. Мав багату бібліотеку, що нараховувала близько 30 тисяч книжок, в основному латиною.
Помер він в 1736 році, але залишив свої нащадкам праці "Духовний регламент", "Перше вчення отрокам" та ін.
2 
35413
Коментарі
1