У первісні часи люди, можливо, зовсім по-іншому уявляли собі гарні звуки. Так стверджує археолог та спеціаліст з акустики Стівен Дж. Уоллер (Stephen J. Waller).
Стівен Дж. Уоллер вивчає первісне мистецтво, намагаючись при цьому зрозуміти одну з найбільш невловимих рис минулих епох - ставлення давніх людей до звуків. Якщо від первісного живопису до нас дійшли наскальні розписи, а про первісних мисливців ми можемо судити за залишками зброї, то якою була первісна музика, зрозуміти дуже важко. Стівен Дж. Уоллер вивчав розписи в стародавніх печерах і зіставляв їх з акустичними особливостями цих печер. В результаті він прийшов до висновку, що для давніх людей відлуння, які розносяться під склепіннями, значило набагато більше, ніж для нас сьогодні. "Ехо абсолютно неприпустиме під час сьогоднішніх концертних виконань музики, - заявив він, - але в минулому люди спеціально шукали місця, де воно краще звучало".
Уоллер 28 років не тільки вивчав стародавні стоянки, а й аналізував міфи. Він зібрав понад 50 міфів, в яких в тій чи іншій мірі згадувалося про ехо. Розповідь Овідія про німфу Ехо, закохану в Нарциса, лише найвідоміший з них. Насправді схожі міфи існували у багатьох народів у різних кінцях землі. А ще більше - кілька сотень міфів - пов'язані з богами грому, яких боялися і яким поклонялися у всьому світі.
Уоллер підкреслює, що найдавніші флейти знайдені в тих печерах, де найголосніше лунає луна. Він вважає цей збіг не випадковим. Люди не могли просто так прийти і "загубити флейту" саме в цьому місці. Ясно, що вони грали тут на духових інструментах, вибираючи саме ті місця, де музика відбивалася від скель. Ці звуки здалися б нам какофонією, а для стародавніх людей, очевидно, вони були сповнені змістом, пов'язаним з їх міфами.
4 
35413
Коментарі