"Диверсійні загони Москви мали дуже добрий вишкіл. Свою майстерність вони шліфували в Україні, так історично виходить. Це почалося ще після революції, - розповідає 78-річний кадровий офіцер Андрій Тешенко. - Нас була група 65 чоловік. Ділили її на чотири частини. Кожна виконувала своє завдання. Ми числилися за академією імені Фрунзе, але дислокувалися по різних місцях. Це робили спеціально, щоб не можна було вирахувати. Секретність була надзвичайна".
Відбір проходив у кілька етапів. Були навіть спеціально організовані провокації, щоб виявити вольові якості та психологічні особливості майбутнього диверсанта.
Диверсійну роботу на потік поставили більшовики у складні для себе роки після жовтневого перевороту. Продзагони, керовані більшовиками, починаючи із 1920-х років почали вигрібати у селян зерно. Як спротив їм, в Україні виникали підпільні партизанські загони, що боролися проти більшовицьких окупантів.
Продовольчий податок стягували за допомогою озброєної військової сили. Станом на жовтень 1921 року на Полтавщині сформували 11 продовольчих загонів, по одному на кожен повіт. Їхня приблизна чисельність - 4500 бійців та 200 командирів. Їм активно допомагали загони ЧК та регулярних військ. Командували загонами переважно більшовики, котрих присилали із Москви та Петербурга.
У червні 1920 року на Полтавщині відбулося 76 селянських повстань, у липні - 99, а вже у серпні - 92 селянські повстання, які супроводжувалися розгромом комнезамів, збройним спротивом розпорядженням волревкомів чи комнезамів, вбивствами представників ЧК та активістів, а також озброєних членів так званих продзагонів, які селяни сприймали за мародерів і грабіжників. До цих бригад входили переважно колишні кримінальні елементи, п'яниці, вбивці.
Щоб боротися із партизанами, співробітники ЧК організовували спеціальні псевдозагони, котрі під виглядом повстанців грабували села, вбивали мирне населення, зокрема дітей.
Особливу роль диверсійні загони Москви відіграли після німецько-фашистської окупації. Вони кілька років активно діяли у Західній Україні під виглядом загонів УПА. Для псевдо повстанців організовували у лісах навіть систему землянок, постачали одяг та зброю, якими користувалися бійці УПА. Під виглядом "бандерівців" такі псевдо партизани винищували і доросле населення, і дітей, жінок та дівчат ґвалтували. Вбивали навіть представників керівних органів райкомів компартії, вчителів та лікарів. Робили все, щоб посіяти серед населення страх та дезорієнтувати. А після проведення подібних акцій їх широко висвітлювали у засобах інформації, про злодіяння так званих "бандерівців" розповідали за допомогою листівок та через хати-читальні.
"Наша група у 1960-1970 роки діяла і в Африці, і в Південній Кореї, тобто у так званих недружніх країнах. Кожен володів кількома мовами. Перекидали до місць диверсій переважно літаками. Іноді організовували так звані коридори. На чужій землі ми були ніким. Це була страшна і небезпечна робота. Ніхто б нас не рятував і навіть не згадав у випадку смерті. Але на цю роботу йшли свідомо. Правда, довго ніхто не витримував. Через 3 -5 років, якщо щастило залишитися живими, писали рапорти про звільнення у запас чи переведення на іншу службу", - пояснює колишній диверсант Андрій Тешенко.
7 
35413
Коментарі
10