Уривки зі щоденника співака Остапа Роп'яника виклав у соцмережу його син, художник Ігор Роп'яник. Той вів записи з 1967 до 2003 року. В цей час жив в Івано-Франківську.
"Сьогодні я думками повернувся в дитинство, юність, - пише Ігор Остапович. - Читаю, і згадую найменші дрібниці, про які вже забув. Гортаю сторінку за сторінкою сімейну історію. Та й не тільки сімейну. Тут і життя філармонії, де працювали батьки, концерти, гастролі, різні люди, особистості, чиєсь народження, чиясь смерть… У цих записах — життєпис тодішньої епохи".
Пропонуємо читачам ознайомитися з фрагментами.
15 грудня 1967 р.
"Галя ходила в міськторгвідділ довідатися, як просувається черга на холодильник. Там сказали, що наша черга дійде десь через три роки".
10 лютого 1968 р.
"Сьогодні давали концерт у черкаській філармонії. У перерві до нас за сцену зайшов художник Данило Нарбут, який запустив вуса і виглядає, як Шевченко. З ним прийшов поет Микола Негода, що колись подарував мені "Захалявну книжку" Шевченка зі своїм автографом. Він є автором тексту пісні "Степом, степом"… (завдяки цьому запису тепер знаю, хто підписав цю книжечку, яка зберігається вдома дотепер).
1 квітня 1968 р.
"О 9-ій ранку виїжджаємо на гастролі в Черкаську область. Прийшли з валізами у філармонію, а там виявилося, що це був першоквітневий жарт, а насправді ми їдемо не сьогодні, а 3 квітня. Харитон мав зі собою пляшку самогонки в дорогу, то нас кілька тут же випили її".
9 вересня 1968 р.
"Завжди, коли буваю в Кутах, згадую той час, коли в 1945 році ми після концерту йшли вночі через ліс пішки з Кут до Косова".
28 грудня 1971 р.
"Коли ми їхали автобусом на базар, побачили, як фанерами закривали вітрини в гастрономі на Радянській, а в квартирах на вікнах клеїли навхрест паперові стрічки. Як у війну. А коли поверталися, то по вул. Леніна вже не пустили автобус. Пізніше довідався, що підривають німецький костел".
8 січня 1972 р.
"Ялинку біля пошти ліквідували на саме Різдво. Ще канікули не закінчилися, а ялинки вже немає".
11 серпня 1973 р.
"Сьогодні вранці сталася трагедія. Черговий автобус, що віз шоферів на роботу, впав з моста в ріку на Майзлях. 41 чоловік поранені, близько 6 померли, а решта в лікарні з поламаними ногами і руками. Кажуть, що шофер був невиспаний і задрімав". (цей випадок батько навіть проілюстрував).
6 червня 1981 р.
"Приїхав Ігор зі Львова разом із Станіславом Івановичем, розказав, що має неприємність в університеті через якусь провокацію, і йому тепер шиють націоналізм".
21 червня 1981 р.
"Приїхав Ігор, почав розказувати все по порядку про свої справи. Все там дуже непросто. Але бачу, він хоч і тихий, але не дасть собі плюнути в кашу. Слава Богу, все-таки не виключили з університету".
11 листопада 1982 р.
"Сьогодні об'явили, що вчора, 10.ХІ. о 8 год.30 хв. помер Леонід Ілліч Брежнєв. Це велика втрата для всього радянського народу". (тоді ще не знали, що таке смайлик, але він би тут стояв точно, бо в ці слова, окрім іронії, батько не вклав нічого більше)…
27 червня 1982 р.
"Йшов сьогодні від сватів через парк Костюшки і згадував, як рівно 40 років тому йшов тут із Соломією Крушельницькою до неї додому. Вона йшла з паличкою в одній руці, а іншою рукою трималася за мене. Дотепер вдячний їй за науку".
Остап Роп'яник (20 лютого 1916, м. Долина – 4 квітня 2007, м. Івано-Франківськ) – український співак, бас-баритон. Під час навчання у Львові брав приватні уроки у всесвітньо відомої співачки Соломії Крушельницької та уславленого оперного співака-баритона Володимира Качмара.У різні роки співав у чоловічому хорі Василя Осташевського, прославленому хорі Дмитра Котка, Прикарпатському ансамблі пісні і танцю "Верховина", Сиктивкарській філармонії (Республіка Комі). Основний період творчої діяльності пов'язаний із Гуцульським ансамблем пісні і танцю та Івано-Франківською обласною філармонією, де кілька десятиліть поспіль працював солістом-вокалістом.
2 
1
Коментарі
3