13 січня 1936 року в окружному суді Варшави закінчився процес над членами Організації українських націоналістів, звинуваченими у підготовці і здійсненні замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького.
Згідно з судовим вироком Степан Бандера, Микола Лебідь і Ярослав Карпинець були засуджені до смертної кари. Інші учасники вбивства отримали від 7 років до довічного ув'язнення. Виконавцю замаху, Григорію Мацейку, пощастило найбільше - він не був присутній на судовому засіданні, в переддень суду йому вдалося втекти до Чехословаччини. Потім Мацейко переїхав в Аргентину, де прожив до 1966 року, не беручи участі в політичному житті.
Згодом сметрну кару трьом засудженим було замінено на довічне ув'язнення, яке ніхто з них не відбув до кінця. Учасники Варшавського процесу були звільнені у вересні 1939 року, коли Польща була окупована німецькими і радянськими військами.
Нагадуємо, що терористичні дії членів Організації українських націоналістів були спровоковані політикою пацифікації ("примус до миру"), яку проводив уряд Другої Речі Посполитої на українських територіях. Це проявлялося в асиміляції українців та переслідуванні політичної опозиції. Політика пацифікації була засуджена Лігою Націй.
3 
1
Коментарі
3