1 липня в Черкасах згорів глядацький зал обласного державного музично-драматичного театру. Вісім років тому відбулася повна реконструкція глядацького залу разом із гримерними кімнатами. Найбільшою гордістю театралів була вишукана люстра глядацького залу, діаметром 4,5 метра. Вона була виготовлена з австрійського кришталю.
"Наш театр першим у республіці був збудований з урахуванням останніх досягнень будівельної техніки та сценічного обладнання. Було змонтовано максимально рухому сцену. Автоматика дозволяла переміщувати декорації вагою до 14 тонн. Вперше передбачили освітлення, яке візуально дозволяло би виокремлювати найдрібніші елементи реквізиту. Встановили комплексну установку стереофонічного звучання. Офіційне відкриття відбулося 1 вересня 1965 року. В 1990 році планувалася реконструкція театру з добудовою навколо приміщення. Але все так і залишилося в проекті", - розповів Gazeta.ua директор драмтеатру Володимир Осипов.
Історія черкаських театралів розпочалася з 25 квітня 1932 року, коли було зареєстровано робітничо-колгоспний театр. Його започаткувала група вихідців із 3-ої майстерні мистецького об'єднання "Березіль", українського театру-студії, заснованого в 1922 році в Києві Лесем Курбасом. Дебют робітничо-колгоспного театру відбувся в місті Малин на Житомирщині з виставою "Родина щіткарів". Тоді колектив ще не мав постійного місця і впродовж року їздив по селах.
В 1933 році молодий театр переїжджає до Черкас, міста районного значення на Київщині. Дерев'яне приміщення знаходилося в районі теперішнього медичного коледжу. Театр мав невеличку сцену, але великий зал вміщував аж 500 глядачів. Репертуар театру складався із творів Шевченка, Карпенка-Карого, Котляревського, Квітки-Основ'яненка, Старицького, Кропивницького, Гулака-Артемовського і Панаса Мирного. Першими виставами були п'єси Горького "Вороги" та Пушкіна "Борис Годунов". Всього через чотири роки черкаський колектив переміг на республіканській олімпіаді театрів в Києві.
В 1939 році театру присвоєно ім'я Шевченка. До цієї дати колектив показав виставу "Назар Стодоля". Згодом ставлять драматичні вистави: "Дівчата нашої країни", "Ваграмова ніч", "Соломія", "Розлом", "Падь Срібна", "Любов Ярова", "Шестеро любимих". Режисером виступає актор Йосип Гірняк.
"У нашому музеї є оригінальні програмки 1936 і 1937 років на вистави "Платон Кречет", "Шельменко Денщик" і "Безталанна". В них брали участь понад 20 акторів. Білет тоді коштував всього 10 копійок. Є фотографія колективу біля ще старого приміщення. Після пожежі до нас у фойє першого поверху привезли на зберігання погруддя Шевченка, яке було подароване театру в день відкриття театру 1 вересня 1965 року. Воно виготовлене із 200-річного кореня сосни майстром із Луганська Стрільцовим", - розповіла директор Черкаського обласного краєзнавчого музею Алла Кушнір.
В історії театрального життя тривала перерва була лише в період війни. Але вже в червні 1944 року театр вже показує виставу "Безталанна". Коли в 1954 році Черкаси стають обласним центром, театру надають статус стаціонарного драматичного. Постало питання про будівництво в нового приміщення. Але роботи розпочинаються аж в грудні 1959 року й тривають майже шість років. За цей час театр стає обласним державним музично-драматичним.
Впродовж 80 років колектив здійснив понад 450 постановок, зіграно 40,5 тисяч спектаклів, щорічно театр дає близько 220 вистав. Це при тому, що в театрі працює всього 30 акторів і 10 артистів балету.
Гастролі колективу проводились в Києві, Кишиневі, Ярославлі, Баку, Уфі, Мінську, Гомелі, Могильові, Москві, майже у всіх обласних центрах України. Театр брав участь у міжнародних фестивалях Румунії, Молдови, Болгарії та Франції.
"У найближчу неділю ми маємо показувати дитячу виставу "Дорогу до сонця". А з 23 липня колектив по плану йде на місяць у відпустку. Нам пропонували поки що працювати в якомусь кінотеатрі. Але там не зручно, бо сцени не глибокі і відкриті. Найбільше до адаптування підходить міський Будинок культури імені Кулика. Не зможемо лише показати "Вишневий сад", через технічні проблеми. Декорації можливо перевеземо у приміщення колишньої тютюнової фабрики", - додав Володимир Осипов.
"В Черкасах жодного разу не горів навіть той дерев'яний театр, а не те, що цей. Тому ми вважаємо, що це був підпал. Не могла пожежа розпочатися на кріслі, де немає навіть освітлення. Великий гріх тому, хто зазіхає на храм мистецтва", - додала працівниця драмтеатру Варвара Єлісєєва.
2 
1
Коментарі