45 років тому в селі Межиріч Канівського району на Черкащині виявили зимову стоянку мисливців на мамонтів. Таких у світі лише чотири: дві в Росії та стільки ж в Україні. Цьогорічні розкопки у Межиріч нещодавно завершили.

Через село пролягає траса з Черкас на Канів. На цій вулиці розташована стоянка. У дворі сарай, хата і колодязь. Далі котлован десь 50х50 м. На дні в одному кутку — великий ангар. Там зберігають знахідки.

Першу щелепу мамонта на глибині 2 м знайшов місцевий житель Зіновій Новицький, коли копав у дворі погріб. Знахідку відніс учителеві історії. Новина дійшла до Києва.

— Експедиція на розкопки приїхала через рік, — згадує сусід Новицького 85-річний Микола Леонов. — Далі працювали щоліта. Потім розкопки "перейшли" й до мого двору. Зіновію купили хату в іншому селі, а мені у 1980-х пообіцяли побудувати на цій же вулиці. Але так вийшло, що лише стіни зробили, а решту я сам доробляв. Перші експедитори знайшли понад 90 черепів, я допомагав їх вантажити. Один важив кілограмів 15. Неподалік розкопали "мусорник" із різних кісток. Їх теж забрали в Київ.

Науковці дослідили, що зимова стоянка мисливців на мамонтів у Межирічі існувала близько 19 тис. років тому протягом двох десятиліть поспіль.

— Тут жили чотири сім'ї, але не одночасно, — розповідає 52-річний Дмитро Нужний із Інституту археології Академії наук. — Ми це зрозуміли по підвісці з чорноморських мушель, яку я знайшов торік в одному з жител. Якби поряд жили сусіди, то вони б ходили у гості одне до одного і десь би якась мушля відпала б.

Житло мисливців на мамонтів було 10х12 м завбільшки. Із жердин робили каркаси, вкривали шкурами. Але не мамонтовими, наголошує Нужний, бо ті були дуже важкі. Ззовні обкладали в два шари черепами мамонтів. Захисний паркан робили з трубчастих кісток. Загалом під час будівництва використали 385 кісток.

— Судячи з найбільшої кількості черепів, які знайшли в першому житлі, там мешкала заможна родина. Зазвичай було не більше 25 осіб. Ось тут, — показує на глибині близько 4 м, — був їхній "холодильник" — добиралися до вічної мерзлоти. Клали туди м'ясо мамонта, а його було десь із 1,5 тонни. З кісток виробляли фігури.

Дмитро Нужний каже, пошукові роботи ведуть за допомогою зубочисток. Лопатами знімають лише верхній шар ґрунту.

— Нижче копати не можна, бо в землі величезна кількість експонатів. Є не лише черепи, лопатки, бивні, трубчасті й тазові кістки, а й вироби з них. Першу знайдену стоянку мисливців на мамонтів перевезли у музей "Добраничівська стоянка" в Яготинському районі. Знайдені кістки важко вберегти від руйнування. Тому до того, як вони будуть у музеї, зберігаємо в ангарі, — показує на новозбудований ангар. — Минулої зими дах попереднього, який стояв зо три десятки років, рухнув майже впритул до експонатів. На кістки постійно є охочі. Були машини навіть із київськими номерами. Особливо багато крали, коли не було огорожі. Якось поїхав у Канів у міліцію, а мені кажуть: у нас тут убивства висять, а ти зі своїми кістками. Потім французи дали 400 доларів, і ми обгородилися. Тепер тут є охорона.

Пам'ятка перебуває на балансі Палеонтологічного музею. Дмитро Нужний показує в ангарі складені черепи, хребці, цілу тазову кістку.

— Напишете, а потім знову будуть "гості", — каже. — Люди ж не розуміють, що бивні під дією вологи й сонця робляться як тирса.

×