"Вона була найкрасивіша жінка в світі"

"Я оженю його на собі", — погрожувала 1786 року Емма Харт своєму колишньому коханцеві Чарльзу Ґревіллю. Ішлося про його дядька — старшого за неї на 35 років лорда Гамільтона, в якого нібито "гостювала".

Емма вже достатньо набулася в ролі коханки. У 17 через злидні мусила напівроздягнутою рекламувати в салоні шарлатана нібито чудодійні ліки, які зробили її такою вродливою і юною. У неї закохався молодий баронет. Забрав до родового маєтку. Дівчина там зажила в розкоші. Та коли завагітніла, він вигнав її в дешеву квартирку. Новонароджена дитина невдовзі померла. Емму підібрав шанувальник мистецтва, колекціонер Чарльз Ґревілль. Жінка покохала молодого аристократа. Але одружуватися з донькою коваля той і не думав.

Його маєток 1784 року відвідав дядько — сер Вільям Гамільтон, британський посол у Неаполі. Відтоді часто гостював у племінника і якось зізнався:

— Емілі — найгарніше, що будь-коли створювала природа.

І небіж запропонував оборудку: попросив дядька покрити його борги в обмін на "прекрасну подавальницю чаю", як називав її Гамільтон. Емма не мала іншого виходу, як поїхати до Неаполя із послом.

Закоханий лорд Гамільтон найняв для неї вчителів співу, музики, іноземних мов, навчав світських манер. "Ви не можете собі уявити, наскільки сер Вільям добрий до мене, — писала Емма Ґревіллеві. — Він робить усе можливе, щоб бачити мене щасливою. Я не можу поворушити ні рукою, ні ногою, щоб він зараз же не сказав, які граційні та красиві мої рухи. Я з ним мила, як тільки можу. Але я ваша, Ґревілль. Вам одному можу я належати, і ніхто не забере вашого місця в моєму серці. Одне слово і я повернуся". Та із 14 листів, надісланих коханцеві, отримує у відповідь лише один. У ньому Ґревілль радить їй стати коханкою лорда. І 6 вересня 1791 року Емма виконує свою погрозу — виходить заміж за старого посла. Тепер вона стає леді Гамільтон. І з цим іменем увійде в історію. Перед нею відчиняються двері вищого світу, куди так прагнула потрапити. Для іменитих гостей представляє живі картини, що зображають героїнь із класичних творів мистецтва, прекрасно співає.

— Емілі Гамільтон тримається так уміло й тактовно, що неаполітанські дами добре зробили б, якби брали з неї приклад, — зауважив якось неаполітанський король.

Але все це світське лушпиння злітає з неї, щойно вона знайомиться з англійським флотоводцем Гораціо Нельсоном. Той прибув передати серові Вільяму послання від свого уряду.

— Я не зустрічав нікого рівного вам, — зізнався на сім років молодшій за нього Еммі.

Між дружиною посла й невисоким героєм морів умить спалахнув роман.

Гораціо, який спершу ніби ненадовго зупинився в резиденції посла, так і лишився там жити. Утрьох — із нею та її чоловіком — обговорюють політичні новини, засиджуючись до пізньої ночі. Разом подорожують у справах сера Вільяма. Емма перестала стримуватися й публічно демонструє свої почуття до Нельсона.

— Ви потрібні нам, лорд Нельсон! Ви потрібні світу! Але більше за все ви потрібні мені! — вигукнула на людях після того, як 1 серпня 1878 року Нельсон здобув чергову перемогу над французами.

А чоловікові кинула зі злістю:

— Ти одружився зі мною, щоб у тебе вдома була ще одна прикраса. Як оця картина чи статуя.

На всіх офіційних прийомах, де є Нельсон, з'являється і вона. Про їхній зв'язок пліткували в усіх салонах Європи. Оточення адмірала Нельсона вважало, що цей його роман із вискочкою ганьбить британську корону. Та думки рішучого й сильного на флоті Нельсона були зайняті лише "дорогоцінною Еммою".

Пов'язати свої життя офіційним шлюбом вони не могли. Дружина Нельсона не дала йому розлучення, а леді Гамільтон не могла покинути підстаркуватого сера Вільяма. Той зовні спокійно ставився до її зради. Навіть доньку дружини й Нельсона, яку принесли в його дім під виглядом сироти, що нібито хоче вдочерити Емма, прийняв мовчки. Але спадок після своєї смерті 1803-го залишив племінникові — тому самому коханцеві Емми, в якого колись її викупив.

Нельсон тепер офіційно вдочерив свою ж доньку, яку назвали на його честь Горацією. "Нема в світі нічого, що я не зробив би, аби ми могли бути з нашою дитиною", — пише леді Гамільтон. Вони переїхали в невеликий будинок у містечку Мертон, неподалік Лондона. Про Емму Нельсон думав до останньої хвилини життя. Перед Трафальгарською битвою 1805 року, в якій був смертельно поранений, написав їй: "Мої останні рядки, які я пишу перед боєм, звернені до тебе, бо сподіваюся, що залишуся живий і закінчу свій лист після бою". У тій битві, за висловом Вінстона Черчілля, він заступив собою Англію від вторгнення Наполеона.

— Слава Богу, я виконав свій обов'язок перед країною, — сказав адмірал лікареві, розуміючи, що помирає. — Передайте поклін моїй дорогій леді Гамільтон. Нехай вона візьме моє волосся й усі речі, що належать мені. Доручаю леді Гамільтон турботам моєї країни.

Емма за 10 років розтринькала гроші й будинок, що лишилися їй від Нельсона. Потрапила в боргову в'язницю. Провела там із донькою 10 місяців. Один із товаришів Нельсона заплатив за неї заставу й допоміг утекти від кредиторів до Франції.

На початку 1815-го в порту Кале розповніла 49-річна Емма Гамільтон зайшла в дешевий трактир. Та навіть купити щось випити не мала за що.

— Я пригощу вас, мадам, — зголосився якийсь чоловік. — Як вас звати?

— Емма Гамільтон.

— Жартуєте. Моя мати казала мені, що леді Гамільтон була найкрасивіша жінка в світі. А ти подивися на себе в дзеркало!

— А все-таки це я.

Невдовзі леді Гамільтон захворіла на бронхіт, який перейшов у запалення легенів. У злиднях вона почала своє життя, у них його й закінчила — в холодній кімнаті дешевого готелю. На стіні над її головою висіли портрети матері й адмірала Гораціо Нельсона.

×