Музей вишитого рушника професор Світлана Китова в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького створила 20 років тому. В експозиції понад півтисячі рушників кінця XIX — початку XX ст. Іще скільки ж у запасниках.
Найбільше — із Черкащини. Чимало із Чернігівщини, Кіровоградщини, Полтавщини. Є також із Дніпропетровщини та Житомирщини. Рушники Світлана Китова збирає по людях і купує на базарах.
— Мене нерідко запитують, чим різняться рушники регіонів України. А в нас, українців, одні земля й вода, сонце і повітря. І все те, що нас оточує, є в рушниковому орнаменті. Тож у тематиці та образах немає відмінності, різниця тільки в техніці вишивки.
Давні українські техніки — виколювання й вирізування.
— Перше — це коли в полотні проколюють отвір, а вже після його обшивають, створюючи малюнок. Друге — коли спочатку вишивають, а вже потім беруться за вирізання орнаменту.
Наші жінки навчилися вишивати навіть звук. Його символом є пташки
Виробам, яким 100 і більше років, притаманні червоно-чорні барви.
— У ручній вишивці не завжди так, як у пісні: "Червоний — то любов, а чорний — то журба". То поетичне бачення. Бо чорний в українців не завжди асоціюється з журбою. Англійський культуролог Віктор Тернер пише, що білий — це молоко матері, червоний — це кров і сонячне світло, чорний — це благодать рідної землі та її родючість. Отака символіка в дечому притаманна й нам. Чорний в Україні нерідко пов'язують із чорноземом.
На початку минулого століття хімія тільки починала розвиватися, тож із часом від прання чорні нитки втрачали яскравість і ставали сірими. Сірий відтінок прижився, і ним теж почали вишивати.
— Але він не замінив чорний у вишивці. Різнобарв'я ж кольору масово зацвіло на українському рушнику після війни, — розказує Світлана Андріївна.
Перебирає рушники, показує вишиті на них символи.
— Коза є символом плодючості. Бо "де коза рогами, там жито стогами". Наші жінки навчилися вишивати навіть звук. Його символом є пташки. Майстриням хотілося вирватися за межі зображення. Тож ці пташки не просто сидять на гілках, вони там співають, і цей спів символізує вишита переривчаста лінія.
На полотні трапляються символи павука. Майстрині вірили, що він снує їм та їхнім родинам у новому році щасливе життя. Через вишивку жінки передавали свої мрії та бажання. Наприкінці XIX ст. стало модним вишивати на рушниках ще й картини.
— На цьому — мрія сільської жінки в картинках. Хотілося вийти заміж — ось вінчальні корони зверху. Бажала мати хату, корову, посадити садок. А ось угорі дерево, вишите червоними нитками. Це символізує теперішню родину, а вишиті чорним кольором ялинки внизу — це пам'ять про родичів, які пішли з життя, — розшифровує інший рушник Світлана Китова.
Бере до рук іще один.
— Він 1909 року, традиційно в червоно-чорних кольорах. Техніка — розсипаний хрестик. Символи на рушнику розповідають, що жінка, яка його вишивала, — хворіла. Її ім'я Зіна вигаптуване чорними нитками. На полотні ще й сім фігурок людей. Перша з них зображена з хрестом, друга — жовтим кольором, що символізує хворобу. Рушник аж кричить: "Людоньки, поможіть, бо я хвора".
Світлана Андріївна підходить до тематичного куточка. Показує червоні кролевецькі рушники.
— Це ткані, які використовували під час сватання Ними молода підперізувалася, коли кликала на весілля. Вони ставали для неї оберегом, закривали лоно, захищали майбутнє родини від недобрих очей.
2 
1
Коментарі
8