"Із комуністичними безумцями можна говорити лише з позиції сили"

 

На світанку 1 вересня 1983 року другий пілот "Боїнга-747" Корейських авіаліній, що летів із Нью-Йорка до Сеула, з подивом помітив, що на небосхилі довго не сходить сонце. Однак командир екіпажу Чон Бін Ін на зауваження помічника не відреагував. Він читав якісь бюрократичні формуляри, яких не хотів підписувати, й голосно обурювався. Це був останній шанс на порятунок літака. Екіпаж так ніколи й не довідався, що давно збився з курсу — за кілька хвилин у повітряний лайнер влучить радянська радіолокаційна ракета. О 6.47 її запустив льотчик радянського надзвукового СУ-15 підполковник Геннадій Осипович.

На аеродромі на Сахаліні його зустрічали як героя. Лише командир дивізії протиповітряної оборони генерал Анатолій Корнуков поцікавився, чи не свого літака збив його повітряний ас.

— Ну, що ви, Анатолію Михайловичу, — вдавано обурився Осипович. — Невже я свого від чужого не відрізню?

— Тоді готуй дірку під орден.

Однак із нагородою довелося зачекати. У світі здійнялася хвиля антирадянських мітингів. Власники барів у Штатах демонстративно виливали російську горілку. Біля радянських посольств і консульств відбувалися численні демонстрації. У Південній Кореї ледь не на кожному кроці палили червоні прапори: на збитому авіалайнері більшість були корейці. 5 вересня президент США Рональд Рейґан ухвалив розмістити ракети "Першинг" у Європі.

— Із комуністичними безумцями можна говорити лише з позиції сили, — заявив.

Радянські військові розгубилися. Кілька днів вони були впевнені, що збили американський розвідувальний літак RC-135. Зовні він справді був схожий на "Боїнг", тільки у кілька разів менший. Однак згодом визнали, що знищили пасажирський "Боїнг".

— Мені шкода загиблих людей, але наші протиповітряні сили діяли правильно, — говорив на спеціально скликаній прес-конференції начальник генштабу маршал Микола Огарков. — Літак заходив у наш повітряний простір двічі — біля Камчатки й неподалік Сахаліну. Летів без сигнальних вогнів. На запити не відповідав. На пропозицію примусової посадки не відреагував. На попереджувальні постріли трасуючими снарядами — теж. У цій ситуації ми змушені були збити розвідника, який пролетів над кількома нашими військовими базами.

Маршал свідомо казав неправду. Ніяких трасуючих куль, радіоперемовин та примусу до посадки не було. Огарков намагався виправдати жорстокість радянських військових. Однак невдовзі на Раді безпеки ООН японці нададуть світові неспростовні докази радянської брехні — записи переговорів Корнукова з Осиповичем під час знищення літака, що їх вони вели з острова Хоккайдо. Осипович кілька разів зауважував, що літак летить із мигалками — шпигуни так не чинять. На перемовини він не мав ані часу, ані бажання. Так само не примушували повітряне судно до посадки.

Брехати далі не було сенсу. На місце загибелі літака, крім радянських військових, кинулися японці, корейці й американці, щоби першими знайти "чорні скриньки" зі збитого лайнера. Бортові самописці могли дати відповідь, чи був це літак-шпигун, чи звичайний пасажирський лайнер, що збився з курсу. Більше пощастило радянським військовим. Керівник КДБ Віктор Чебриков за два місяці доповів генеральному секретарю Юрієві Андропову: підтверджень розвідувальної місії літака в записах із "чорних ящиків" немає. Їх здали в архів під грифом "цілком таємно".

Рейс корейського лайнера починався нормально. Він прибув із Нью-Йорка до міста Анкоридж на Алясці. Там дозаправився і о четвертій ранку за місцевим часом продовжив переліт. Утомлений екіпаж не помітив, що автопілот працює неправильно — льотчики забули його як слід налаштувати. Тому "Боїнг" ішов із відхиленням від курсу — замість летіти над Японією прямував на Камчатку — прямо на радянську систему протиповітряної оборони.

Іще одна прикра для "корейця" обставина: його маршрут частково збігся з курсом американського розвідника RC-135, що пролітав на відстані 80 км від нього. На якийсь час на радарах радянських військових обидва літаки злилися, і далі служби ППО відстежували корейський авіалайнер, переконані, що то розвідник. "Американець" же полетів за міжнародним маршрутом. Чотири місяці до того американські льотчики успішно відбомбилися на радянській території — безлюдному острові Зелений. Командир дивізії ППО на Курильських островах Анатолій Корнуков тоді не наважився підняти авіацію. За це дістав догану від міністра оборони. Він чекав нагоди виправдатися. І от, здавалося, дочекався.

Корейці мали ще один шанс на порятунок. Нещодавно Корнуков переселився до нового будинку. Його не встигли здати в експлуатацію, тому будівельники на ніч зачиняли дім, остерігаючись крадіжок. Коли командира дивізії підняли нічним дзвінком, виявилося, комдив не може вийти з квартири. Та він був упертий: із шостої спроби вибив вхідні двері будинку і сів в авто, що на нього чекало.

Тим часом Осипович уже був на хвості у порушника.

— Звісно, я бачив подвійний ряд ілюмінаторів, однак про них не доповів. Про "Боїнг" не здогадувався. Зрештою, розвідником могло виявитися і цивільне судно. Зрозумійте мене правильно: переді мною був ворожий літак, що залетів на нашу територію. Такого шансу льотчик чекає все своє життя. Я не міг його змарнувати.

Та все ж переказав на базу, що літак іде із сигнальними вогнями, — так чинять лише пасажирські та вантажні лайнери. Проте Корнукову це повідомлення чомусь не передали. Командир дивізії теж намагався зв'язатися зі своїм начальником. Той попросив уточнити, чи не є літак пасажирським лайнером, а сам заходився дзвонити до командувача Далекосхідного округу.

Радянський пілот дав попереджувальний залп із гармат. Але його СУ-15 не мав трасуючих снарядів, а лише бронебійні — уночі їх не видно. Пострілів не бачив навіть Осипович. Про всяк випадок помахав крилами, та вночі пілоти "Боїнга" не могли цього помітити. У цей час авіалайнер знизив швидкість. Чон Бін Ін надіслав  диспетчерові в Токіо запит про зміну висоти. Радянський льотчик цей маневр зрозумів так: "шпигун" реагує на його постріли. У кабіні ж пілотів "Боїнга" навіть не здогадувалися про небезпеку. Командир розпитував помічників, де в Сеулі найвигідніше поміняти валюту. Стюардеса запропонувала поснідати. Льотчики відмовилися.

Тоді ж Су-15, не розрахувавши швидкість, проскочив "корейця". Розлючений Осипович повернувся у хвіст "Боїнга" — той наближався до нейтральних вод, отже, літак-порушник майже втік. Будуть нові догани та звільнення. І Корнуков віддає наказ знищити лайнер. Осипович запускає дві ракети. Хвіст "Боїнга" перетворюється на решето. Спантеличені корейці чують ляскіт. Надходить сигнал: літак розгерметизований. Лайнер 7 хв. знижувався з висоти 9 км, на якій його підбили. У води Татарської протоки між Сахаліном і материком "Боїнг" увійшов зі швидкістю звуку. Корпус розірвало на шматки.

Корнукову зателефонував його начальник.

— Командувач округу наказав збити порушника.

— Його вже знищено, — відповів той.

Увесь день 1 вересня 1983 року Геннадій Осипович відзначав із офіцерами успішну операцію із ліквідації ворожого літака-розвідника. Навіть забув, що його запрошували до місцевої школи, де він разом з учителькою мав провести урок миру.

269 людей були на борту збитого "Боїнга-747" Корейських авіаліній — 246 пасажирів і 23 члени екіпажу. Ніхто не вижив. Серед загиблих був сенатор США Ларрі Макдональд. Наймолодшому пасажирові ледве виповнилося вісім місяців. На місці катастрофи радянські водолази знаходили багато не бачених тоді в СРСР плеєрів. Однак жодного цілого тіла не виявили, тільки фрагменти.

У грудні 1992 року російський президент Борис Єльцин передав родичам жертв авіакатастрофи "чорні скриньки" збитого "Боїнга". Ті намагалися судитися з авіакомпанією та російськими військовими, однак жодного процесу не виграли.

×