"Дорогие мои Галина, Юлия Павловна. Мое тело будет в погребе. Простите за такое горе. Вчера очень плохо себя почувствовал и ушел с работы. Ухожу из жизни, так как по халатности большая потеря имущества. Неправдоподобно, но факт. Подвожу многих и в целом институт, главное — вас. Противно самому, потерял волю. Страшно подумать. Простите!" — таку записку, адресовану дружині й тещі, залишив 66-річний Павло Голодрига 19 грудня 1986-го.
Він працював селекціонером-виноградарем Всесоюзного науково-дослідного інституту виноробства і виноградарства "Магарач" у Ялті. В 1970-х очолював це підприємство. Хоч і мав стосунок до виробництва вина, алкоголю не любив. Навчався у Краснодарі, в Кубанському сільськогосподарському інституті. 1941-го його мобілізували на фронт.
"Мене і ще двох офіцерів нашого танкового полку називали "старосвітськими поміщиками", — згадує однополчанин Віктор Краюхін. — Ми не визнавали спиртного, не лаялись і достойно поводились із жінками. Тон у нашій "старосвітській" трійці задавав начальник радіозв'язку полку, тоді 25-річний Павло Якович Голодрига. Був випадок, коли ранили в пах связістку, вона соромилася солдатів і не давалася надати допомогу. Саме капітан із "поміщиків" швидко зірвав з неї спідницю, перев'язав і відправив у санбат. Радістка вижила".
З усіх студентів Кубанського інституту після війни повернулися четверо. Серед них був і Павло Голодрига. Після навчання отримав скерування у Ялту — в "Магарач", найкращий дослідницький центр СРСР. Колега Марія Костик згадує їхнє знайомство: "Був вихідний. Під вікном моєї квартири на першому поверсі зранку почали так гупати, що аж земля затремтіла. Я — мерщій надвір. А там незнайомий чоловік біля нашої багатоповерхівки щосили лупає киркою. Я відразу руки в боки і грізно так:
— Що ви це тут робите?
— Та ось, виноград хочу посадити. Води дасте на полив?
Слово за слово, і Павло Якович запропонував мені перейти до нього у відділ селекції "Магарача". До знайомства з ним про виноград я знала тільки одне: що він буває білим і чорним".
Щодня о 6.00 робив зарядку на березі моря. Ніколи не брав відпустки — наче боявся, що в цей час його звільнять із роботи. Любив працювати на самоті. Під час підготовки докторської дисертації вилазив на прибережну скелю. Коли здіймалися хвилі, ставав недосяжним для сторонніх.
"Невисокого зросту, худорлявий, підкреслено ввічливий, він виглядає для мене як згусток енергії, — описує 1983-го візит до Голодриги кореспондент журналу "Вокруг света" Євген Бузні. — Ми проходимо повз велику кімнату і потрапляємо у приміщення, що нагадує комірчину. Тут все заставлене рядами пробірок. У кожній — тоненьке зелене стебельце з маленькими виноградними листочками. Кімната освітлюється люмінесцентними лампами, через які складається враження, наче ти у таємничій комірчині з дивовижними перевтіленнями. Люди в білих халатах схожі на чарівників".
Голодрига працює над новими сортами винограду — загалом винайде їх понад два десятки. Одним із перших починає використовувати для роботи комп'ютери. В одній зі статей пише: "Селекціонери ХХІ століття будуть працювати з електронно-обчислювальною машиною. Селекціонеру не потрібно буде тримати у власній пам'яті 20 тисяч ознак — він буде працювати з машиною. ЕОМ спрогнозує схрещення, а праця з генами буде досить свідома — оце напрямок ХХІ століття. Вже закладається база для селекції на клітинному рівні, тобто ми можемо свідомо відбирати мутації на клітинному рівні і виростити рослину з однієї клітини".
У травні 1985-го в СРСР розпочинається антиалкогольна кампанія. В її рамках планують викорчувати десятки гектарів виноградників у Криму. Павло Голодрига зустрічається з генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим на його дачі у Форосі. Переконує припинити знищення насаджень — марно. У грудні 1986-го його знаходять мертвим у підвалі власного будинку.
Похорон минув без особливих почестей. У пресі не опублікували навіть некролог. "Ховали знамениту людину, а виглядало так, наче закопували злочинця, який тільки завдяки непорушному гуманізму керівництва зміг лягти в землю поряд з хорошими людьми", — констатує друг селекціонера, письменник Юрій Черниченко. Після цього викорчували майже всю його плантацію — 45 тис. сіянців. Сировину для них Голодрига збирав з усього світу. Кілька сотень сіянців таємно вивезла до Чечні Марія Костик. На початку 1990-х, коли антиалкогольну кампанію припинили, повернула їх у Крим.
Михайла Горбачова називали "Лимонадним Джо"
"В шесть утра поет петух, в восемь — Пугачева, магазин закрыт до двух, ключ — у Горбачёва", — такий вірш став популярним в СРСР у другій половині 1980-х. А ще було продовження: "На недельку, до второго закопаем Горбачёва. Откопаем Брежнева — будем пить по-прежнему".
7 травня 1985 року в країні набула чинності постанова "Про заходи з подолання пияцтва й алкоголізму, викорінення самогоноваріння". Новий генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов обійняв посаду два місяці тому. Одразу висунув гасло: "Тверезість — норма життя". У постанові йшлося: "Заборонити підприємствам закупівлю у громадян вин і виноматеріалів домашнього виробництва. Не допускати продаж і вживання спиртних напоїв у санаторіях, будинках відпочинку, профілакторіях, на туристичних базах і в туристичних походах, при організації колективних виїздів трудящих, а також у всіх видах громадського транспорту".
За 10 днів після оприлюднення документа всесоюзна газета "Правда" коментувала: "Переважна більшість радянських людей одностайні в тому, що вживання спиртних напоїв наносить великі економічні та моральні збитки, що воно нетерпиме у житті нашого суспільства. У своїх листах до центральних і місцевих органів влади вони вимагають прийняти дійсні заходи з викоренення пияцтва, алкоголізму та самогоноваріння".
Виготовлення горілки міцністю більш як 50° припинили. Напої, міцніші за 30°, продавали з 11.00 до 19.00. Насправді ж магазини, у яких було спиртне, працювали з 14.00. Ще на світанку до них вишиковувалися черги. Любителів закласти за комір примусово відправляли до профілакторіїв. Створили "Товариства тверезості" — у них мусили вступати всі члени компартії. Із кінострічок вирізали сцени, у яких герої вживають алкоголь. Горбачова почали називати "Лимонадним Джо" — за головним героєм чехословацького фільму-вестерну, який боровся з бандитами-пияками.
За рік у країні зросла народжуваність і зменшилася смертність. Водночас збільшилася нелегальна торгівля алкоголем. Спекулянти продавали горілку вдвічі-втричі дорожче. Дефіцитними стали продукти, з яких варили самогон — цукор, томатна паста, горох, навіть цукерки. Надходження до бюджету від харчової промисловості впали на 25%. Через два роки кампанію припинили.
— Через допущені помилки гарна велика справа закінчилася безславно, — так прокоментував Михайло Горбачов її наслідки 2005 року.
3 
1
Коментарі