На березі Гренландії норвезький дослідник-полярник Фрітьоф Нансен 1889 року побачив уламки судна, яке затонуло в Чукотському морі — в іншому кінці Північного Льодовитого океану. А трохи далі плавали стовбури кедрів, що їх виносили в моря сибірські річки. "Отже, в Північному Льодовитому океані є течія, яка тягне все це сюди, — збагнув Нансен. — І я нею скористаюся". Він вирішив дістатися Північного полюса, де доти не був ніхто, й вивчити ті місця. Експедиція мала тривати три роки.
Його збирала в дорогу вся Норвегія. Одні надсилали гроші чи прилади, вчені добирали провіант, найкращі корабельники допомагали будувати судно. Його назвали "Фрам" — норвезькою "Вперед". Конструкцію корабля придумав Нансен. Дно було схоже на яйце. Тому, коли крижини напирали на борти, то не розламували судно, а виштовхували вгору. Бо корабель мав умерзти в кригу і з нею за течією рухатися океаном у бік полюса. На спорудження "Фрама" парламент виділив кошти, але з умовою: в експедиції мають бути тільки норвежці — щоб уся слава підкорення Північного полюса дісталася Норвегії.
Півтора року Нансен перевіряв кожен предмет, який думав узяти із собою, ретельно добирав команду. Окрім капітана, на борту були 12 людей: штурман, двоє офіцерів, лікар, двоє машиністів, кухар, гарпунник, решта — матроси. У подорож вирушили 22 червня 1893 року. На судні відразу запровадили суворий режим. Уставали о восьмій ранку. Провадили постійну наукову роботу. Метеорологічні записи вели цілодобово, що 2–4 год. Здійснювали також астрономічні й магнітні спостереження, дослідження з гідрографії. Збирали тварини і рослини, спостерігали за північним сяйвом.
"Неважко було придумати для кожного роботу, яка давала б йому достатньо руху й розважала настільки, щоб час не здавався йому нестерпно довгим", — занотовував у щоденнику Нансен. Постійно робили дрібний ремонт на судні або в його оснащенні, носили ящики з харчами з трюму на камбуз, добували для кухні чистий прісний лід. Завжди була яка-небудь робота в майстернях. Вечори проводили за нехитрими іграми. Спати лягали близько півночі, виставивши варту.
У 20-х числах вересня "Фрам" умерз у кригу. Почався дрейф на північ. Учасники експедиції пережили три полярні ночі по 176 діб. У приміщеннях було тепло. Мали запаси вугілля, аби топити, а також динаміту й пороху для підривання льоду. Та одноманітність життя дедалі гнітила. Навіть робота не завжди рятувала від похмурих думок.
"Понеділок, 26 березня. Стоїмо непорушно; дрейфу немає. Чи довго це триватиме? Весна настає, але не приносить радості. Тут так само понуро й холодно, як завжди. Ще сім років такого життя або навіть чотири — що буде тоді з душею? Я не маю більше мужності думати про майбутнє. Що буде вдома, коли минуть роки й ніхто не повернеться? Я знаю, це хворобливий настрій; але бездіяльна, мертва одноманітність без будь-якої зміни пригноблює дух", — писав Фрітьоф Нансен.
У березні 1895-го він помітив, що корабель дрейфує повз Північний полюс. З'ясували, що так проходить течія, яка несла "Фрам" у крижині. Тоді, залишивши судно, дослідник з одним із членів екіпажу рушив далі на собачих упряжках. Узяли троє нарт і лижі, харчі для себе й собак, прилади. До полюса просувалися з великими труднощами — через нагромадження крижин і ополонки. Коли сиділи на санках і обідали, вітер проймав до кісток, хоч обидва куталися у вовняні ковдри. "Ми розстелили наш спальний мішок і залізли в нього з їжею, але я так стомився, що миттю заснув зі шматком хліба в руках", — занотував якось дослідник.
Упродовж переходу він вів метеорологічні і гідрологічні спостереження. Коли з товаришем дійшли до точки 450 км від Північного полюса, Нансен вирішив повернути назад. "Лід стає все гірший, і ми зовсім не посуваємося вперед. Нічого, крім хаосу крижаних брил, аж до обрію. Немає сенсу йти далі; ми лише гаємо дорогоцінний час". Не знаючи, де саме "Фрам", полярники зазимували на архіпелазі Землі Франца-Йосифа. Полювали на моржів і білих ведмедів, жили в наметі з моржевих шкур. У травні 1896-го їх підібрала англійська експедиція і на своєму кораблі доправила на батьківщину. 13 серпня Нансен із попутником зійшов на норвезький берег. А через шість днів повернувся "Фрам", цілий та непошкоджений.
Після експедиції норвежець здобув усесвітню славу. Мав нагороди урядів різних країн, був професором кількох університетів.
У квітні 1909 року американці Роберт Пірі та Фредерік Кук оголосили, що побували на Північному полюсі. Але науковці виявили, що насправді жоден із них туди не дійшов. 1937-го на полюсі висадився десант радянських учених на чолі з Іваном Папаніним. Вони пробули на плавучій крижині 274 дні.
Був чемпіоном Норвегії з бігу на лижах і ковзанах
6-річний Фрітьоф Нансен одного березневого ранку раз по раз вибирався на високу гору, надівав лижі та мчав униз, щоби стрибнути з великого трампліна. Але лижі, що дісталися від старших братів, були різні завдовжки й погано трималися. Урешті хлопець упав і розбив голову. Пішов додому.
— Дитино, в тебе все лице розпухло! — скрикнула економка. — Треба мамі сказати.
— Не треба! — злякався Фрітьоф. — Тоді мені доведеться сидіти вдома, а я хочу сьогодні взяти цей трамплін!
Економка промила рани, заліпила їх пластиром, і хлопчик знову побіг на гору. Лише у сутінках зміг-таки красиво злетіти з трампліна.
Дорослий сусід, побачивши це, зупинив під горою коня і крикнув:
— Гей, Фрітьофе! Я подарую тобі справжні лижі!
Через кілька років Нансен здобув перший приз на змаганнях. Згодом він став чемпіоном Норвегії з бігу на лижах і ковзанах. 12 років поспіль вигравав першість країни з перегонів на довгі дистанції.
1861, 10 жовтня — народився в садибі Стуре-Френ поблизу сучасної норвезької столиці Осло в родині адвоката і графині
1880 — вступив до університету. Почав цікавитися полярними дослідженнями. 1882-го простим матросом найнявся в рейс на промислове судно, що полювало на тюленів
1888–1889 — із трьома норвежцями і двома лапландцями здійснив перехід крізь плавучу кригу до східного узбережжя Гренландії за 45-градусних морозів. Сани з провізією та інструментами несли на собі
1889 — одружився зі співачкою Євою Сарс. На другий день після весілля молодята вирушили на географічний конгрес до Ньюкасла в Англію. Потім — по містах Норвегії, а також Данії, Німеччини, Ірландії. Нансен розповідав про свій проект експедиції до Північного полюса, намагаючись привернути до нього увагу. Мали п'ятеро дітей. Єва померла від пневмонії 1907-го, коли Нансен був норвезьким послом у Лондоні. Удруге одружився 1919-го із сусідкою Сігрун Мунте. З нею зустрічався ще за життя Єви — мав славу ловеласа
1922 — отримав Нобелівську премію миру "за багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним". Під час Першої світової війни рятував біженців, згодом допомагав голодним у більшовицькій Росії
1930, 13 травня — помер у норвезькому місті Люсакер. 2000 року співвітчизники проголосили його "норвежцем тисячоліття"
5 
35413
Коментарі