Скриня для посагу, на дно якої поклали півмішка муки

– Коли мою прапрабабу Устю в день її весілля везли на возі через все село до молодого, на найвиднішому місці стояла розписана скриня з посагом, – розповідає 62-річна Марія Іванчук із Рівного. – Люди показували на скриню пальцем і казали одне одному: "Добру невістку взяли. Дивись, якого куфра везе – двоє мужиків ледве підняли". А в той куфор прапрабаба поклала на дно півмішка муки – щоб важчий був і виглядав повний. Зверху прикрила вишиванками й рушниками. Була з бідної багатодітної родини. Як старша – куфор отримала у спадок від матері.

Устина Крамар була родом із села Бродниця – тепер Зарічненського району на Рівненщині.

На Поліссі такі скрині почали виготовляти в другій половині ХIХ ст. У них від народження батьки збирали посаг для дівчини. Коли їй виповнювалося 10 років, сама вишивала рушники, сорочки, ткала полотно. Часто матері дівчат на виданні на свята відкривали скриню й показували гостям, який посаг має дівка. Якщо шлюб розпадався, жінка забирала скриню. Мати могла передавати її доньці. Часто в хаті стояли кілька скринь, які свого часу були посагом баби, матері, доньки.

 

Після весілля скриню заносили в комору. Там же стелили постіль для молодят. Потім куфор вносили в хату й ставили під образами. Накривали найкращими рушниками.

"Яка скриня, така й господиня", – казали. Або: "Добре господині, коли повно в скрині".

Куфри виготовляли з добре висушених соснових дощок – заввишки до метра, шириною 60–90 см. За окрему плату всередині кріпили прямокутну коробочку – прискринок. Там можна було зберігати дрібні цінні речі, гроші, прикраси, голки, нитки. Дехто і зілля тримав. Заможні замовляли оббивку залізом по кутах, навісні замки, залізні ручки по боках. Розписували олійними фарбами. Зображували рослинні орнаменти, квіти, птахів.

Скрині на Поліссі виготовляли до Другої світової війни. Потім наречені перевозили речі у валізах, на возах чи машинах. Одяг і речі зберігали у шафах. Старі скрині ставили в коморах. Туди засипали зерно, клали мішки зі збіжжям. Марія Іванчук віддала свій куфор у музей в Зарічному.

×