Коли воїн повернувся із зони антитерористичних дій, рідні роблять найбільш розповсюджену помилку - починають допитуватися, що він почуває. Однак робити цього не варто, якщо чоловік сам не захоче розказати.
Така рекомендація психолога, представника громадської організації, що працює з бійцями, "Без броні" Тетяни Руденко.
"Людина, яка потрапляє в АТО, відчуває страх, на стадії адаптації - розгубленість, у голові перевернеться світ. Тому що тут ти живеш життям, а тут ти вирвався з цього життя, тебе кинули туди, де нема якихось зручних тобі речей, м'якої постелі і так далі. Де постійно стріляють. Щоб вижити в такій ситуації, треба заблокуватися", - каже психолог.
Натомість, відкритися людина може, коли сама відчує в тому потребу і бажання. Тому рідним варто не задавати питань, які викликають біль у мобілізованого.
"Коли загинув побратим, він може сказати: "Відчуваю провину, що його не захистив, не врятував, що це був не я". Краще його запитати, чого навчила ця ситуація в принципі? Про цінність життя, держави, території, про їхню ідентифікацію себе як чоловіків, як захисників", - радить Руденко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біг на морозі корисніший для серця
Після АТО психологи працюють із військовими на консультаціях - від двох місяців до півроку. При цьому дотримуються конфіденційності.
"Організм мобілізується, наприклад, знижуються почуття, їхня інтенсивність, вони вже не відчувають так сильно ані болю, ані страху, ані кохання, ані радості. Побачити смерть іншої людини - для всіх людей жахливо однаково. І для військового, і для цивільного. Це війна, і вони з цим живуть. Якщо людині важко, людина не може спати-їсти, їй треба звертатися до фахівця. І з цим працювати. Щоб людина усвідомила, де вона перебуває, в яких умовах, тоді вона, скоріш за все, вона зможе жити далі. Це ненормально, коли люди вмирають не своєю смертю. Але ми перебуваємо в стані війни, і це трапляється, на жаль, в нашій країні", - каже психолог.
3 
35413
Коментарі