"Закривав у комірку і пирскав в обличчя газовим балончиком"

 

— Цивільний чоловік уперше вдарив чотири роки тому, коли була вагітна. Пробачила. Думала, це через його проблеми на роботі. А коли переїхали з Криму в столицю, став бити постійно. На побої його "надихали" наркотики й випивка, — каже 32-річна Анастасія. Прізвища не називає. — Останньою краплею стало те, що він закрив у кімнаті сина, а мене вигнав надвір посеред ночі. Вранці, доки спав, взяла дитину і втекла до соціальних служб. Навіть документи не встигла забрати. Довелося всі поновлювати. Зараз шукаю роботу, щоб ні від кого не залежати.

Анастасія із ще п'ятьма жінками та їхніми дітьми живе в соціальній квартирі, адреса якої є таємницею. Сюди, на відміну від решти притулків, можна прийти без документів. Живуть у такій квартирі до одного року. Фінансується зі столичного бюджету.

— Жінок, які терплять знущання, видно навіть у тролейбусі, — каже 56-річна Оксана Сафронова, психолог, консультант телефону довіри "Парасолька від насильства" з Києва. — Над нею навис п'яний чоловік, а вона покірно мовчить, бо не­зручно сказати. Тирани вибирають жінок, яких можна контролювати. Часто насильство буває в нерівних шлюбах. Вискочать за багатого заміж. Він пограється дівчиною і викине, а дитину собі залишить.

Чоловік-тиран привчає жінку до насильства за схемою — б'є, а потім любить.

— Спочатку чоловік накопичує роздратування. Потім стається вибух. Виглядає, наче в нього біс вселився. Вилив весь негатив, і йому одразу стало добре. Після того починається квітково-цукерковий ­період. ­Чоловік просить пробачення, обіцяє виправитися. Жінка вірить. А цього робити категорично не можна. Бо коли наслідків немає, до побоїв вдаються частіше. Спочатку раз на рік, ­потім — раз на півроку, раз на місяць і щодня. Насильство циклічне. Воно завжди повторюється.

Чоловік намагається ізолювати жертву від родичів і друзів. Повторює, що жінка нікчема і не зможе без нього жити.

— Таких жінок зачиняють удома. Від ранку до вечора принижують і б'ють. Через кілька місяців починається стадія безпорадності. Людина більше не чинить опору, бо не бачить виходу.

Тиранами часто стають, бо не можуть реалізуватися на роботі та в житті. Тому виливають своє роздратування.

— На прийом приходила вчителька. Працювала й утримувала сім'ю. А за це чоловік її бив. Закривав у комірку і пирскав в обличчя газовим балончиком. Пішла від нього після того, як прив'язав її до стільця та водив ножем по грудях, плював в обличчя. Довелося поміняти квартиру, щоб не знайшов.

Люди, які постраждали від насильства, проходять довгий період реабілітації. Працюють із психологом від року до двох. Їм допомагає юрист. Лікують профільні спеціалісти, бо часто мають рани на тілі, відбиті нир­ки, печінку та жіночі органи. Якщо не має куди йти, можна зателефонувати на все­українську гарячу лінію. Там підкажуть, куди звернутися за місцем проживання.

— Терпіти насильство небезпечно не тільки для жінки. Страждають діти. Дівчина з дитинства матиме викривлене уявлення про родину і сама стане жертвою насильства. Хлопець може вирости тираном.

Жінки з чоловіками, які все ж хочуть зберегти сім'ю, ходять на консультації до соціальних служб. Живуть окремо, доки не вирішать проблеми. Змінитися може як чоловік, так і жінка.

Чоловік може вкоротити собі віку

Від домашнього насильства страждають не тільки жінки, а й чоловіки.

— Консультувала одного такого. Потрапив до нас після візиту поліції. Коли патрульні приїхали на виклик, із порога почали соромити чоловіка, що він б'є матір своїх дітей. У відповідь почули тремтячий голос: "Це вона мене б'є". Дружина була вдвічі більша за чоловіка. Коли брала в руки бейсбольну биту, діти з чоловіком ховалися за диваном. Це складна ситуація. Жінкам легше — можуть поскаржитися друзям. Чоловіку соромно, що його б'є жінка.

Панує стереотип, що мужчини мають бути сильні. Тому чоловік, який потерпає від домашнього насильства, замикається у собі. Може вкоротити собі віку.

×