— Живіт так хапало, що не могла розігнутися. Мучилася більш як три роки. Жовчний міхур був повен каменів. Кілька разів серед ночі забирали по "швидкій", хотіли вирізати жовчний. Але як чули, що маю хворе серце, кололи знеболювальне і відправляли додому. Так було три рази, — розповідає киянка Ірина Сидоренко, 60 років.
Спілкуємося у головному холі Інституту ім. Шалімова. Пацієнтка стоїть, обпершись на спинку стільця. Вона бліда, у темно-синьому теплому халаті і капцях. Весь час усміхається.
В Інституті хірургії та трансплантології одразу погодилися прооперувати Ірину. Операцію зробили 14 лютого.
— Не такий був у Ірини страшний діагноз, — підходить хірург Михайло Загрійчук. — Але через ішемічну хворобу серця оперувати її забороняли. Серце могло не витримати наркозу. Ірино, ви йдіть відпочивати, — веде за руку до палати.
Її прооперували наступного дня, коли лягла у клініку. В операційній кардіологи та анестезіологи стежили за роботою серця.
— Щосекунди готові були почати ще одну операцію, якби щось не так. Могли ставити у серце стенти, підключати штучний кровообіг. Дякувати Богу, не довелося. Важливо було прооперувати швидко. Справилися за півгодини.
Раніше після такої операції видужували понад рік. Мала затягнутися рана, бо хірурги робили великий розріз.
— Не один рік вирізаємо жовчний без проколу. Жінці в животі зробили чотири розрізи по півтора сантиметра. Ввели в них камеру й інструменти, кожен не товщий 5–6 міліметрів. Підключили до монітора і на ньому стежили за операцією.
В Інституті ім. Шалімова жовчний щодня вирізають п'ятьом-вісьмом пацієнтам. Для хірургів це звична операція, каже Михайло Загрійчук.
— Жінки хворіють у сім-вісім разів частіше за чоловіків. Це може бути від переїдання, солоного, жирного. Або від перегину жовчного з народження, або від гострих запалень. Шкодить усе, що порушує відтік жовчі.
Радить не переїдати, їсти малими порціями, відмовитися від ковбаси.
— Коли є важкість чи біль у правому боці, відразу йдіть до хірурга або гастроентеролога. Коли є пісок, але ще нема камінців, можна вивести його у санаторії мінералкою. Як хтось у роду мав камені у жовчному, робіть УЗД щопівроку.
Після видалення жовчного місяць п'ють таблетки, що захищають печінку. Після цього повертаються до роботи, займаються спортом.
Столичний тренер із занять йогою Олег Маслов радить за місяць після операції щодня ходити по 30–40 хв. Рухи розганяють жовч.
— Відстань не важлива. Головне — час. Плавання ще корисніше. Вода м'яко масує живіт, кров до органів іде краще. Та й усі м'язи працюють. Але записуйтеся у басейн не раніше ніж за рік після операції. Зате з другого тижня робіть зарядку. Хвилин по 5–10 — кругові рухи руками. Лежачи крутіть "велосипед" ногами стільки ж часу. Але головне — не напружуйте м'язи живота. Починати качати прес можна через рік.
Квасоля і горох спазмують жовчні шляхи
— Без жовчного на дієті сидять усе життя, — каже столичний дієтолог Наталія Самойленко. — Їдять найменше чотири-п'ять разів на день, малими порціями.
Не можна часнику, спецій, цибулі, редьки та грибів, маринадів, консервів і жирних тістечок.
— Забороняю холодне: морозиво, воду з льодом, холодець. Не можна квасолі і гороху, бо спазмують жовчні шляхи. Зранку їдять запіканку, знежирений сир, усі фрукти, крім кислих. На обід — овочевий суп, гречану, перлову чи рисову кашу. Будь-коли можна варену моркву і кашу з гарбуза. На десерт — чай та булочку з варенням, зефір, мармелад або мед. У сезон сміливо їжте кавун і диню. Вони жовчогінні, виводять токсини. Зовсім без жирів не можна. Їжте варену курятину і додавайте вершкове масло.
6 
1
Коментарі