— Мати казала, як хочеш кабанчика вигодувати, вари йому картопельку й дертю присип. Оце ми їмо свинячу їжу, — каже 63-річний Олександр Горобець. Встає з-за викладацького столу. Підтягнутий і жвавий. Зустрічаємося в університеті "Україна", де він викладає, після екзамену.

— З 16 років у журналістиці. А що це за журналіст, що чарки не п'є? — сміється. — Всі наливають побільше, щоб забув і не написав поганого. У школі найкраще знав математику й фізику, вигравав районні олімпіади. Пам'ять мав блискучу. Походжу, подивлюсь, порозмовляю. Наступного дня все відтворював, хоч скільки вип'ю.

Має сиве волосся. Перша сивина з'явилася, коли був зав­відділу в "Сільських вістях". Збої в серці почалися, коли очолював газету "Правда України". Олександр Горобець важив 130 кг при зрості 1,77 м.

— Тираж був понад 600 тисяч, майже 130 журналістів. За півтора місяця на друк ішов ешелон паперу. Редакція купила дев'ять квартир, сім автомобілів. Там я і зносив здоров'я. Не йшов, а ніс себе. Найгірше було на сходах. Задихаєшся, важко в ногах. Думав, возитиму черево поперед себе на візку, як французький генерал.

24 травня 1996 року в Олександра Горобця стався напад аритмії.

— Субота, прокидаюся дома після відрядження в ­Херсон. Чую, що серце обірветься, якщо поворухнусь. А за вікном весна, і так не хочеться вмирати. Ще й жінка пиляє, що допився. Викликала "швидку", зробили уколи, а на вечір поклали в реанімацію. Зі мною в палаті лежав чоловік і всю ніч кричав, бо боліло серце. Вранці лікар сказав, що маю шанс. Але мушу не їсти хліба, картоплі й спиртного хоча б три місяці. Сказав собі: все, — стукає кулаком по столу.

Картоплю відгортав навіть у борщі. На роботі виклав із холодильника горілку.

— У мене завжди там було що випити й свіже сало. Друзі заходять: давай-но хильнемо, а я — все. Сміялися спочатку, потім їх стало менше. А мені полегшало. За три місяці схуд на 14 кіло, про тиск і думати забув. Син Тарас питав: тату, ти зашився чи що? В редакції мав машину коньяку. Коньячний завод розрахувався за сторінку реклами. Згрузили його в кімнаті за моїм кабінетом. Роздавали в редакції, навіть Дмитро Табачник приїжджав за ним. Тоді очолював Адміністрацію президента.

Олександр Олександрович після 16.00 п'є лише нежирний кефір та з'їдає кілька печених яблук. Щоранку випиває до п'яти перепелиних яєць для імунітету і 100 разів качає прес. Важить 106 кг.

– 28 лютого рік, як щодня п'ю літр 1-процентного кефіру. Це прямо сиворотка. Застуди мене не чіпляються. Теща і та каже, що схуд і пожвавішав. Приїжджаю до неї на літо в село на Житомирщину. Там сад, вівчарка. Цілий день з нею гуляю, бігаємо до річки. Шкодую, що в років 20 не кинув пити. Тверезий світ кращий, ніж під градусом. Директор школи із тещиного села не пив і їв лише по 21 ложці їжі за раз. Якщо вареники, то один-два. Прожив 99 років.

— Відмовитись від хліба і картоплі рекомендую всім, кому треба схуднути. В кого вага в нормі — можна, — каже столичний ендокринолог Людмила Волобаєва, 34 роки. — Раз на тиждень пару відварених цілих картоплин чи в перших стравах не зашкодять.

Печену або пюре не радить, тому що організм швидко всмоктує з них глюкозу й перетворює на жир. Хліб радить з висівками, бо менше вуглеводів.

— Білий найкалорійніший — цукор, яйця, жири. Два шматки висівкового на день не за­шкодять, якщо не худнете.

Кинув пити каву після іспиту

1980 року Олександр Горобець вчився в партійній школі. Здавав з групою другий том "Капіталу" Маркса.

— До іспиту три конспекти по 96 сторінок завчали напам'ять. Ввечері пішли святкувати здачу. Це називалось "водити козу". Мали обійти всі кав'ярні в центрі Києва і в кожній випити. Саме завезли чеський виньяк. І ми замовляли по кілька чашок кави з ним. Так із шість кав'ярень обійшли. Не спав три ночі, навкруги відчував запах кави. Відтоді її не п'ю.

×